Загородній ще більше змінився з лиця.
— Ти перебільшуєш, — заперечив він Воронові. — Я постановив їхати і поїду. А ти собі як хочеш. Силувати нікого не буду. Цілий місяць у нас із штабом групи було порозуміння, а тепер не знаю, що тобі вдарило в голову.
Саме тут над'їхав Завірюха з Гордієнком та Середою і почав підганяти: пора! Не захотіли їхати залізницею, то мусимо поквапитися — попереду сотня верст.
Загородній став прощатися з козаками. Підходив до кожного, тиснув руку, його очі знов усміхалися, але усмішка та була квола й розгублена. Печать якогось фатуму застигла на його зчорнілому лиці. Здавалося, Ларіон ще дужче припадає на ліву ногу.
— Ти їдеш? — підійшов він до Ворона.
— Ні.
— Тоді попрощаймося.
— Навіки? — спитав Ворон.
— Що ти мене ховаєш живцем? — вибухнув Загородній.
— Бо ти сунеш голову в пащу диявола. Схаменися, — сказав Ворон.
— Ти став відуном? Менше треба по ворожках їздити, — підкусив його Загородній.
— Навіть так? — Ворон відчув поштовх у самісіньке серце.
Ларіон якось ураз принишк, опустив плечі.
— Я мушу побачити Гулого, — примирливо сказав він. — Я повинен нарешті вирішити, що нам робити далі.
Загородній інстинктивно подався до Ворона, незграбно його обняв. Потім роззирнувся довкола і хотів скочити на свою гніду, проте нога сприснула зі стремена. За другою спробою він таки сів у сідло.
Голик-Залізняк, Гупало та їхні охоронці вже були на конях.
— А ви? — Завірюха подивився на Чорного Ворона.
— Я вас дожену.
— Не зрозумів.
— Я вас дожену, пане сотнику, — повторив Ворон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Залишенець. Чорний ворон» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 41. Приємного читання.