— Ні. Але він убиває навіть своїх колишніх товаришів, які пішли з лісу.
— Нічєво нє бойся, я защіщу тебя. Бєдная девочка…
Він погладив її волосся. Цієї миті Птіцин справді її жалів і був готовий зробити для неї багато.
— Я защіщу тєбя, Уля. Нікаму нє пазволю абідєть…
Вона не опиналася його ніжностям. Птіцин аж знерухомів, коли дівчина схилила голову йому на плече.
— Я хочу жити, — схлипуючи, сказала вона.
— Да, да, канєшно, ти будєш жіть. — Птіцин знов гладив її волосся, вдихаючи його живий, дражливо-трав'янистий запах.
— Справді? Ти мене не обманюєш? — вона підняла голову, глянула на нього покірними, проте гарячими очима.
— Ну, что ти, Улєнька, что ти?..
Враз її погляд ковзнув мимо нього, напружився.
— Там, здається, хтось є, — показала вона очима на двері.
Птіцин дістав з-за спини парабелума, підійшов до дверей, прислухався. Потім різко їх відчинив.
— Нєту здєсь нікаво, успокойся, — сказав він, причиняючи двері.
Трохи роздратований тим, що випустив її майже з обіймів, Птіцин рушив назад і побачив, що дівчина усміхається. Дивна усмішка тремтіла на її вустах, вона ширшала, ширшала, і раптом дівчина засміялася так голосно й білозубо, що він зніяковів і зіщулився, не розуміючи причини її сміху. Йому навіть майнула непрохана думка, що вона сміється з його чоловічої нерішучості.
— А ти теж не дуже хоробрий, — сказала вона, усе ще схлипуючи нервовим сміхом. — Відразу побіг до дверей.
І поки він, розгублений, думав, про який страх вона каже, дівчина миттю простягла йому руку, повернуту догори зап'ястям, ніби в дитячій грі передавала йому потаємний наперсток.
— Візьми.
Вона зробила це так швидко й невимушено, що він незчувся, як підставив долоню. Думав, там якась дрібничка, цікавинка — та ні, скоріше за все, він нічого не встиг подумати, бо в його руці опинилася важка й прохолодна, завбільшки з чималу картоплину, німецька «кукурудза».
— Це тобі передав Чорний Ворон, — сказала вона.
У її другій руці він ще встиг побачити висмикнуту чеку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Залишенець. Чорний ворон» автора Шкляр Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 57. Приємного читання.