Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Гелена, жваво зацікавлена хлопченям, вийшла з фургона, і небавом мандрівники оточили маленького тубільця, що досі міцно спав.

— Бідолашне дитя, — мовила Мері Грант, — невже воно загубилося в цій пустелі?

— А я гадаю, — відповіла Гелена, — що він прийшов десь здалеку, аби відвідати ці сади смерті. Напевно тут поховані ті, кого він любив!

— Його не можна так залишити! — сказав Роберт. — Адже він тут один-однісінький і…

Жалісливі Робертові слова перервав раптовий рух маленького австралійця, що, не прокидаючись, повернувся на другий бік. На превелике диво, в нього на плечах побачили табличку, де було написано:

Толіне. Припроваджується до міста Ічука під наглядом залізничного кондуктора Джефрі Сміта. Вартість проїзду сплачено.

— Ось вони, англійці! — вигукнув Паганель. — Виряджають дитину, наче посилають пакунок, надписують на ній адресу, немов на конверті! Мені казали про це, та я не йняв віри.

— Сердешне маля! — мовила Гелена. — Чи не їхав він, бува, у тому поїзді, що звалився біля Кемден-Бріджа? Може, його батьки там загинули, й він тепер зостався в світі сиротою!

— Не думаю, — сказав Джон Манглс. — Цей плакат з написом показує, навпаки, що він подорожує сам.

— Він прокинувся, — зауважила Мері Грант.

Справді, дитина просиналася. Вона помалу розплющила очі й зараз же знову їх заплющила, засліплена денним світлом. Гелена взяла хлопчину за руку. Він підвівся й здивовано глипнув на людей, що стояли навколо.

В першу хвилину на дитячому виду з’явився страх, але присутність Гелени, як видно, його заспокоїла.

— Ти розумієш по-англійському, серденько? — спитала молода жінка.

— Розумію і розмовляю, — відповів хлопчик рідною мовою мандрівників, але з дуже помітним акцентом.

Його вимова нагадувала вимову французів, коли вони говорять по-англійському.

— Як тебе звати? — спитала Гелена.

— Толіне, — відповів юний австралієць.

— О, Толіне! — вигукнув Паганель. — Якщо я не помиляюсь, по-австралійському це означає “деревна кора”.

Толіне ствердно хитнув головою і знову став роздивлятися на мандрівниць.

— Відкіля ти їдеш? — розпитувала його далі Гелена.