TextBook — Шон, шон![30]
А Мелузина тим часом шугала поміж бабами й молодицями, які базарювали на майдані, з такою силою, що трохи всіх їх не покидала на землю. Дмухала їм у товар, мов нечиста сила. Кружляли над ятками гуси і кури — з пір'ям і обскубані. Вишні й чорниці свистіли в повітрі, мов дріб із мисливських рушниць. Грудки масла попадали в басейн, і вода від них зробилася масною.
А крижана пташка налітала знову і знову. І Мелузина дмухала, як із морських міхів.
Князь і княгиня на все це любенько позирали в театральний бінокль і говорили:
— Зер шон![31] Ці баби дістали, що хотіли за ту курку.
Аж ось із брами вийшов Румцайс. Ступив на майдан і опинився посеред того гармидеру.
— А хто це тут кривдить бабів? — гримнув він.
— Я за князівським наказом! — крикнула Мелузина і повіялась ближче до Румцайса. Крижана пташка летіла поперед неї.
Бачить Румцайс, що кепські в нього справи. Через те перелякане жіноцтво, поламані столи, розкидані кошики не може він і ступити як слід. Кінчики чобіт грузнуть у розсипаних чорницях, а п'яти ковзають по маслу. Закрутився Румцайс на одному місці, як та дзига, і вдарився коліном об брук. А Мелузина засвистіла йому в самі вуха:
— Як ударить сьома — я тебе переможу!
Манка, що сиділа в потайній кімнаті, почула все це через кватирочку під стелею. І коли дзиґарі на башті почали вибивати сім годин, полізла вона в кишеню на фартусі і заходилася кидати намистинки жменя за жменею на ринковий майдан.
Падали намистини і блищали, мов шматочки льоду. Побачила їх крижана пташка і защебетала простудженим голоском:
— О, це для мене пожива!
Та й кинулася дзьобати намистини, забувши показувати Мелузині дорогу. З хвилину ще завірюха крутилася, мов сліпа, потім розбилась об шість рогів на сім вітрів і тихенько повіяла хтозна-куди.
А крижаної пташки ніхто вже більше не бачив. Полетіла вона у безвість.
Коли дзиґарі на башті скінчили вибивати сьому годину, Румцайс уже вів Манку з темної кімнати. Панові князю й княгині нічого іншого не лишалося, як мило помахати їм хусточкою.
Надворі Румцайс сказав:
— Намиста, Манко, не жалій. Ціпісек назбирає тобі гірського кришталю на краще — рожеве намисто.
24. Як Румцайс випустив залізного крота
Одного дня наказав їчинський війт Румцайсові прийти і стати посеред ринкового майдану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пригоди Румцайса» автора Чтвртек Вацлав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Про Румцайса та розбійницького сина Ціпісека“ на сторінці 63. Приємного читання.