А тут і Румцайс вийшов із заростей.
— Перстень тепер у тебе, — каже він, — але ж це обручка. Отже разом з ним ти повинна взяти і мене.
— Чому б і не взяти — відказала Анка. — До гарного перстенька візьму і розбійника.
— Гаразд, — кивнув Румцайс, — ходімо, відразу покажу тобі моє господарство.
Повів він Анку до розбійницької печери. Друга дівчина, Манка, йшла за ними слідом, тримаючись трохи віддалік — щоб не заважати.
Коли вони прийшли до печери, Румцайс зупинився і показав:
— Оце і є мій замок.
Анка освітила печеру сонячним перснем.
— Щось небагато речей я тут бачу, — невдоволено сказала вона. — Тільки біля стіни стоїть якась скриня; може в ній буде трохи багатства?
Забігла Анка у печеру — та й до скрині. А в ній лежала тільки порожня шкіряна торба, у якій вже й вітру не було. Дівчина сердито грюкнула лядою та й каже:
— Я вийшла заміж за розбійника чи за злидаря? Йди, Румцайсе, займися розбоєм, або в нас з тобою нічого не вийде!
Не хотілося Румцайсу починати сімейне життя зі сварки, тож зібрався він і пішов. А тільки-но зник він з поля зору, дала Анка Манці в руки березовий віник та наказала гарненько прибратися у печері.
Знову прийшов Румцайс до великого дуба на перехресті лісових стежок. Сумно було у нього на серці. Зарядив він свій пістоль жолудем та вистрілив просто в небо. А потім сів та й каже собі: “Анка така гарненька на личко, але душа в неї зла. Що ж мені тепер робити?”
А тут ще сонце просунуло промінь між дубовими гілками, поплескало Румцайса по плечу та й питає:
— Що ти зробив з тими промінчиками, які взяв у мене?
Румцайс відверто відповів:
— Зробив я з них обручку, але тепер бачу, що дав її не тій.
Сонце спохмурніло:
— Мабуть таки не тій, коли ти так кажеш.
Між тим Румцайс знову зарядив пістоль та вдруге вистрілив.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пригоди Румцайса» автора Чтвртек Вацлав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Розбійник Румцайс“ на сторінці 11. Приємного читання.