Розділ «IV»

мені так страшно… я боюся долі…

Поліксена

Та як же підемо? На сходах темно.

Кассандра

Ох, ні, не досить темно, я все бачу…

(Простягає руки в простор).

Ох, Артемідо, сестро Аполлона,

богине ясна, погаси свій світач

на сюю ніч, на сю єдину ніч!

Нехай коханці менше мрій зазнають,

вони щасливі й так! Невже для того,

щоб їм, щасливим, марилось любіше,

мені, нещасній, відбереш ти мрію,

останню, розпачливу тую мрію,

що є ще десь на світі мій коханий,

мій, хоч несуджений, та мій єдиний!

Коли то правда, що говорять люди,

немов і ти зазнала раз кохання,

на ймення чистої любові тої,

благаю, зглянься!