– А вона… – перекривила жінка Літошевського, – шли лишень мерщій гроші, та не гайся. Доки капельмейстерша збереться до мене з одвідинами, то я й залу приставлю й общикатурю, й очепурю.
– Поможи тобі боже! Чом би пак і справді не приставить зайвої кімнати, – сказав Літошевський, встаючи з-за столу й виходячи з папіросою на ґанок.
Майська ніч була тиха та пишна. Небо сяло зірками. Над купами верб бовванів темний шпиль з шпичастою дзвіницею. Рось лисніла зорями. Чудова околиця того вигляду знов пригадала Літошевському якісь декорації пишного вечора на сцені. Він несамохіть стиха заспівав арію:
«Ніч тиха, ніч ясна: я не можу заснуть»… І довго він сидів та стиха виспівував. Його й справді не брав сон: він звик лягати спати й засипать в глупу ніч, своїм артистичним звичаєм.
II
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гастролі » автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „I“ на сторінці 7. Приємного читання.