З Дніпра на Дунай
Мовчазна стояла могила-домовина, й тільки тирса, хвилюючись по ній од вітру, покивала козакам своєю бородою, немов одмовляючи, що славний лицар з того світу прощається з дітьми України й благословляє їх.
– А колись буде треба запорожців! – важко зітхнувши, промовив Загнибіда й журливо похитав своєю сивою головою. – Не сумуйте, діти, – ще вас покличуть!
Наступний розділ:
V
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «З Дніпра на Дунай » автора Кащенко Адріан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „IV“ на сторінці 5. Приємного читання.