Розділ « Паренетікон »

Син сказав: «Роби як хочеш, тату».

От і взяв отець свойого сина

І повів до одного вельможі,

Взяв ціну за нього по угоді

І сказав до нього на прощання:

«Сину мій, з тобою розстаюся,

Не побачимося вже ніколи,

Ти прийми від мене на прощання

Сей один мій заповіт батьківський:

Коли випаде тобі дорога,

І ти йтимеш попри церкву божу,

І в тій церкві буде служба божа,

Не минай ти церкви в жоднім разі

І достій, аж служба закінчиться».

Се сказавши, він вернув додому.

Син же, живучи в того вельможі,

Не занедбував тих слів ніколи.

Так минуло часу не більш року.

І от раз юнак той припадково

Здибав у якімось закамарку