Розділ «До рідного народу»

Певніша над усі скарби й багатства.

Се голос луччих предків з домовини.

Тих душ святих, що марно погибали

У злигоднях Великої Руїни,

Котру старці твоїм тріумфом звали.

О варваре! покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіде мають що назвати,

А ти своїм не назовеш нічого.

Що захопив єси серед руїни.

Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України,

Із рідним словом тулишся мов злодій.

На ж зеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний,

Своїм розбоєм лютим не пишайся.

Забудь навіки путь хижацтва скверний

І до сім’ї культурників вертайся.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!