Розділ «1857»

Дивлюсь, дивлюся, помолюся:

І горе, горенько моє,

Мов нагодована дитина,

Затихне трохи. І тюрма

Неначе ширшає. Співає

І плаче серце, оживає,

І в тебе, Боже, і в святих

Та праведних твоїх питає,

Що Він зробив їм, той святий,

Той Назорей, той Син єдиний

Богом ізбранної Марії,

Що Він зробив їм? І за що

Його, святого, мордували,

Во узи кували.

І главу Його честную

Терном увінчали?

І вивели з злодіями

На Голгофу-гору;

І повісили меж ними —

За що? Не говорить