Мій давній голос
Палкий, нічим незаспокійний,
ловлю слова, мов барвні скельця.
Як же ж я терня туги рвійне
з корінням вирву з штольні серця?
Терпке похмілля свіжих ранків
п’янить, як і давніш п’янило.
Дивлюсь в блакитну призму склянки,
де заламалось небо в хвилі.
Рожевий чай, мов піна з сонця,
зелений морок сном колише.
Заслуханий у дружній вітер,
свій давній голос чую в тиші:
«Аж юне серце затремтить,
не заспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити».
1936
Молитва до зір
Не срібло миршаве, не хміль,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати ««Книга Лева», вибране » автора Антонич Богдан-Ігор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З циклу «Друге ліричне інтермецо»“ на сторінці 8. Приємного читання.