Розділ «II»

Нічого не чула вона.

Нічого!

Нарешті

– вдарилась вона в срібну жирандолю і впала на оксамитовий турецький килим.

Зідхаючи востаннє (вона розбилась на смерть), хилила голівку від світла й шукала очима

– вікно.

Вікна не було. І вона вмерла.

…А за вікном стояла ніч і тихо, темно і лукаво усміхалась.

За десять хвилин світало.

За годину я увійшов у кімнату.

Вже ночі не було.

Пройшла громовиця, пройшов дощ.

Підводилось сонце.

Пахло сонцем, пахло життям.

Я зідхав глибоко й високо підвів голову.

…Потім узяв її за крильця, зневажливо подивився на крильця й кинув її в помийну яму, де рились бродячі міські пси.

То була ластівка.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!