Розділ «Ліричні співанки»

Колись мені щоночі снилось,

Тепер обличчя янголине

Бліде – від жалю так змінилось;

Смерть поцілунок свій положить

Блідий на устоньках прекрасних,

І згасне те небесне світло,

Що сяє в оченьках тих ясних.

6

Обличчям до мого обличчя склонись,

Хай сльози поллються в нас спільно,

І серцем до серця мого притулись,

Хай пломінь єднається вільно.

Коли наші сльози джерелом буйним

В велике те вогнище зринуть, —

Я хочу востаннє тебе обійнять

І з жалю-кохання загинуть!

8

На небі нерухомо

Зірки ясні стоять

Літ тисячі і любо