Розділ «Другий жмуток (1895)»

Гордая мова – вітер зимний,

Вічна розлука – жаль нестримний.

Вже ж моє серце сохне, тане,

Вже ж моя краса в'яне, в'яне.

Вже моя сила слабне, гнеться,

Вже мені весна не всміхнеться.

Падуть листочки зв'ялі, зв'ялі —

От так і сам я впаду далі.

Решту красоти, решту сили

Поріжуть живо острі пили.

Острії пили, людська злоба,

Стопче байдужість, як худоба.

* * *

Я не тебе люблю, о ні,

Моя хистка лілеє,

Не оченька твої ясні,

Не личенько блідеє.

Не голос твій, що, мов дзвінок,

Мою бентежить душу,

І не твій хід, що кождий крок