Розділ «ГАЛИЦЬКІ ОБРАЗКИ»

То межі й на ступінь широкі були,

З одної нажнеш дві вереті трави.

А я неміцними ногами межею

Безпечно ступаю м'якою стернею.

А нині погляну на межі: невже ж?

Нема стародавніх, широких тих меж!

Всі нині тоненькі, як нитка, отак,

Чужий ледве б здужав намацати знак,

Сей з того, той з того їх боку підтяв,

Рад кожний, що лишнюю скибу дістав.

І чом кожний так тої скиби бажить?

Чом тісно так в світі, нелюдяно жить?

Чи люду земного наплодилось нам,

Чи більш до життя потребує він сам?

Ні люду земного на нашій рілли,

Ні в нього самого потреби зросли,

А більш його дома стіснили чужії,

На рук його працю, мов трутні, падкії.

І дарма то дехто незрячий не раз

Говорить: "Війна би здалася у нас,