Розділ «СОНЕТИ »

У сні мені явились дві богині.

Лице одної – блиски променисті,

Безмірним щастям сяли очі сині,

І кучері вилися золотисті.

Лице другої чорний крив серпанок,

І чорні очі, наче перун з тучі,

Блищали, коси чорні та блискучі —

Була, немов літній, бурливий ранок.

"Не плач, дитя самотнє, цить, мій світку, —

Сказала перша (що за голос милий!), —

Ось на тобі мій дар, чудову квітку!"

І соняшник дала мені розцвілий.

А друга мовчки терн втиснула в руку, —

І враз я радість вчув і люту муку.

І говорила перша: "Я любов,

Життя людського сонце невичерпне.

Як соняшник за сонцем, так за мною

Най раз на все твоє ся серце зверне.

І світ, і люди – всі перед тобою

Являтись будуть світлим боком; скверне,