Розділ «Частина п'ята «Та встане з него свята землиця…»»

Перед ясним погожим днем взимку

Вечірнє небо червоніє.

Падає пухнастий сніг.

Дим з труби йде вгору стовпом.

Вітер дме з півночі.

Дрова, згораючи, потріскують.

Туман стоїть високо над землею.

Порипує сніг, голос чути далеко.

Ворони сідають головами в різні боки.

Горобці тихо сидять на деревах чи хатах.

Ось такий далеко не повний перелік прикмет, якими послуговувався наш народ для передбачення погоди. Правильність народних передбачень легко перевірити, використавши записи у щоденнику спостережень. Зрештою, знання цих прикмет може стати в нагоді всім, хто збирається на прогулянку до лісу чи до роботи в саду або городі.

Народний сонник

Тлумачення снів надзвичайно популярне в усіх народів світу і, мабуть, таке ж давнє, як і людство. Повсякденна свідомість народу, певне, ще з часів неоліту була тісно пов'язана із сновидіннями як явищами містичними, віщими тощо. З язичницьких часів дійшло до нас уявлення про сон як про чарівну істоту або чарівних істот – дітей богів підземного царства, при цьому сон залишається абстрактним поняттям. З народних уст нам відомо, що Сон – це «кудлатий чоловік з чотирма очима», добрий і не страшний, його помічницею виступає Дрімота. Вони мають дивовижну силу – насилати на людей сни, під час яких людина зустрічається з душами померлих предків, бачить фантастичні картини, пов'язані з її переживаннями та мріями.

Символіка снів змінювалась відповідно до розвитку суспільства, і, звичайно, давніх пластів лишилось обмаль. Кожна людина сприймає світ індивідуально і по-своєму тлумачить сновидіння, але система символів-пояснень спільна для всіх представників народу, хоча в невеликій кількості багатоваріантність все-таки існує. Цікавими в цьому плані були б дослідження колискових не як фольклорних перлин, а як трансформованих і пристосованих до побутових потреб ранніх язичницьких молитв-заклинань, присвячених Сну і Дрімоті – представникам «темного царства», але це не входить у наше завдання.

Тлумачення сновидінь українцями відбувалось на рівні побутовому, коли сни намагались розгадати ті, хто їх бачив, і на рівні знахарському, коли сни тлумачились людьми, які на цьому розумілися більше за інших (знахарі, ворожки тощо). На обох рівнях існував певний підхід до тлумачення, щоправда в різному обсязі. Так, наприклад, всім відомий тижневий календар сновидінь. Сон з неділі на понеділок не можна нікому розповідати, бо не збудеться; з понеділка на вівторок збувається до обіду; з вівторка на середу – сон в руку; з середи на четвер – пустий сон; з четверга на п'ятницю – віщий; з п'ятниці на суботу та з суботи на неділю сни базарні і не тлумачаться.

Так само загальновідомі й магічні дії та заговори на погані сни. Треба зранку проказати: «Куди ніч, туди й сон», або подивитися у вікно, щоб сон забувся.

Тлумачення сновидінь другого рівня базується на повніших знаннях і ретельніших спостереженнях. Так, ворожбитам відомо, що віщі сни сняться на 4, 9, 12, 16, 19, 22, 27 день після появи нового Місяця і якраз їхнє тлумачення має важливе значення для прогнозування майбутнього, щоправда, трактування снів за місячним календарем теж мають розбіжності у різних ворожбитів та магів, але визначення їхньої правдивості – завдання науковців: медиків, психологів тощо.

Українська демонологія

Царство «темних сил», які в язичницькій міфології оселились у нижньому ярусі древа життя, в християнській системі уявлень і вірувань посіли провідне місце. Значна частина духів і поганських богів зникла з народної пам'яті з появою нової релігії, та з'явилась група пізніших демонологічних сил, витворених народною фантазією під впливом християнства. Демонічний світ розділено на три групи: духів природи, домашніх духів і злих духів – нечистої сили. Найбільша за чисельністю група – чорти, назва походить від давньої назви волхва, який умів читати таємничі письмена язичницькі, записані чертами (рисками). Християнська релігія, борючись з давньою вірою, вклала в це слово нове значення, приписавши волхвам спілкування з нечистими. Подібна доля й у слова «біс» – назви знахаря, лікаря-шамана, який магічними рухами виганяв злих духів з тіла людини, звідси і «біситись», «біснуватись» та ін. Змішання тотемістичних, язичницьких і християнських вірувань створили дивовижний світ, населений фантастичними істотами.

Так, наприклад, існує різниця між самими чортами, а також між чортом і бісом. За народними уявленнями, чорт – чорний, а біс – рябенький.