Розділ «Частина четверта «…бо залишила ти темряву і полюбила світло»»

Були п'ятдесят чотири годи у неволі,

Тепер чи не дасть Бог хоть на час по волі…»

Тогді козаки у каюки скакали,

Тую галеру за мальовані облавки брали

Да на пристань стягали,

Од дуба до дуба

На Семена Скалозуба паювали,

Тую галеру на пристань стягали.

Тогді злато-синії киндяки – на козаки,

Златоглаві – на отамани,

Турецькую білую габу – на козаки, на біляки.

А галеру на пожар спускали,

А сребро-злато – на три часті паювали:

Первую часть брали, на церкви накладали,

На святого Межигорського спаса,

На Трахтемировський монастир,

На святую Січовую покров давали,

Которі давнім козацьким скарбом будували,

Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,

Милосердного Бога благали;