Розділ «Частина перша «Впало з неба на скіфську землю золоте знаряддя…»»

Із тої темі з'явилося зле племено Дасуво, і те зле племено на пращурі наші натекло й налізло, і є многії угощені і уморені. А той Орій старотець рече: «Ідемо до землі тої, де у ній є наші братичі, убивають тобото старотців, убивають тобото корови і часто з верші скотину нашу крадуть, а дітей б'ють». І тобото старотець сказав, а ходімо до іншої землі, яка тече медом і молоком, а єсь та земля та…іоещаху. Всі синове три од Орію були ті: Кий, Пащек і Горовато, звідки три славні племени вийшли, бо ж синове були хоробрії водчі дружинам. І так ото сівши на комонія, вирушили д…і, а за ними їдуть дружини молодечі, скоти, корови, повози, бищі…н…е… а овцѣща ті, дітки старотцями стережені, щоб марою не зблудили. Так ішли до полудня до моря, мечами поражаючи ворогів, ішли до гір великих, до низин трав'янистих, де були ті злаками многими, там оселились. Се Кій, що був строячим Ківу, та то була стол руський… (текст зруйнований) …кр вѣстіоі щатої і оход… ом… н (?) тії нехтували злом, а йшли, куди Орій казав… кревні єсьва… а кров наша просто рече, що єсьми русичі, не слухайте ворогів, які кажуть, що не есте доблія, от Отця Орія ідемо, а т… (текст зруйнований).

5А. У подробицях зачати нам о тих подіях скажемо так десь літ до Діра за тисяча п'ятсот ішли предки наші до гір Карпатських і там осілися і жили кладно. Тобо роди собі правилися од отців родів, а старшим родом Щеко, одоріян той бувши. Паркун бо нам благоволив, бо тим тримаємось, і так оце бувши жили п'ятсот літ, а там одійшли до сходу сонця і прийшли до Непри. Та бо ріка єсь до моря текла, а до полуночі оселились на ній, а це іменоване Непрі Прип'яте, якобо вутце сен… (ряд літер знищено)… там осівшися п'ятсот літ і вічами правилися і так богами хранимі од многих так званих язенців. Ілмерів було багато там осідичів огнищан. А потім скотину розводили в степах, і там богами хранимі могли, як кажуть, віддихнути і придбати много золота і багато жили.

5Б. Ції ж то язенці повернулися до полудня і самоне-хаяли (залишили) нас і також пішли на ведення скоту і говадів своїх. І віщої тут птиці зграї многі зліталися до них, а ті то галища й вороння од їжі літали, а було їжі багато в степах, бо ті племена костобці налізали, а з того одкривались рани многії і кров лилася. Тут раптом голови сікли ворогам своїм, а тії суть воронам їжа. І також вітри свистіли в степах і бори гуділи до полуночі, непокоячи нас. Була тут січа велика, язенців і костобців вибивати зі злих утечиць (убіжиш?) і злодіїв говяд наших. І так була боротьба тая двісті літ, і наші родичі відійшовші до лісів перебувані суть. А там осіли за сто літ годи Єрменреха і злобилися на нас. І тут була боротьба велика, і Годь була потиснена і відкинута до Донця і Дону, а Єрменрех пив вина любибратерські з воєводами нашими, і так оце утворилося було життя нове.

ОСКОЛОК ч. 2:

Єсьми русичі, ніякі варяги.

ОСКОЛОК ч. З

Оставляємо на сонці молоко наше у травах заноші утовчемо до нього щавлю і тнитрав'я, як сказано про старотці, і даймо цьому суритися, яримо тричі во славу богам п'ятикратденно… і табото наша стара пошана богам ближня єсь… та буде зв'язком між нами.

ОСКОЛОК ч. 4

Ані Мара ні Морока не сміємо славити… тібо от Дівот суть наше нещастя… наше дідо єсьбе Сварзі.

6А. За Орія то ще відступили наші отці з борусами од Рай-ріки до Непревя, а потім роди тії правилися родичами і вічами. Всякий рід наіменував своїх родичів, які суть правлячі, з них ідуть догори також, а там єсь князі воєводці, вутці люди, щоб битися з усіма ворогами во славу Перуню, а цим Дажбова допомога навертається на нас. Так була земля та руська до русів, а борусичі то од борів (лісів). Валка (війна) непрестанна була всякчас, і многі убоялися, бо ворогами нещадними нищені скущені до кінця. І так було за Годі. Тут бо Єрменрех іде до нас і напав на нас, і так потолочені ми були ними. Настало од Годі між два огнища, тліюче і палаюче. І тут була велика біда. І жнива наші попалені, ніщо не лишилося на них, лише дими і попелища. Тут бо прилітає до нас птиця божеська і каже відійти до півночі і натятися на них, коли ті йтимуть до сел наших і патебеште (?). І так зробили. Відійшли до полуночі і накинулись на них і, розпоровши їх, озвитяжили на них і так пішли до них стали станами по ріці Ромідоно і ось кинулися і билися. Много тут борзо вчених було простиглавити (дурити) нас, а так оце ми простиглавимо їх.

А то тьма (дуже багато) було у простиглавнях. Великі сніги, холод і голод мучив наші люди, що оставили трце (?) і лишилися без усього вони.

Тим разом вовки настрадалися, бо незалеглесте маючі тут творили… (кінець одколотий).

6Б. Себто по сто двадцять літах боротьби Годь натиснута ззаду Єгунами іде до полуночі між Рай-рікою і Дівун і там ото… адне. Єрманрех і Гуларех вивели її на нові землі, бо Єгуни з берендами і говядою всею наїхали на ті краї. Там було много коней і говяди, трави злачні і вода жива. Тут бо Гуларех привів нові сили свої і одразив Єгунів, очолив многих і йде на нас. Тутбо родичі зібралися на конях і на них. Гарячі січі були там тридцять день і руси пустили годів до земель своїх, отобто їм бути з нами. Тяжкі времени настали. Налізли на нас ромове… н… ае…р… ополудні, а Годь ополуночі і полудня. Табото валка… (цілий рядок знищений) тато боріа біаш… амо веліце трав і ніцже угодних богам і людям. Себото не мали іншого прибіжища, як оте. Обирали князів од вутців. Тії були од Овсяни до Овсяни (а може, од осени до осени), яким платили день од полюддя. А страхаючись водини стади свої, обробляли землю. Житва наша так була сто… (кілька)… десят літ, творяща боротьбу всякоденно єгуни… годи, а ніщо беренди ті бо мали князя Саху, а той премудра… гладах од русів і був наш друг… (зіпсуто кінець).

6В. Чи це наяву примерещилось? Стали городи городити, Хорсун і інші воздвигнули. Руськолунь, роздерта смутами, стала творитися наполудні, бо руси напівночі много притерпіли. Тобто поріднені не хотіли, аби руські роди соєднати Русколуні. Протеж два роди… (б)оронили Суренжу і звали Суренжа Руса, бо руси Прабор'я також були там… прабори, і довга вражда між родами роздирала ті бо русини… (зіпсуто).

Ції то парці (перси) наші відносини медвені помічають, таку бо з тогостеру (вигоду) мають: рішають уділяти залізнину, а брати комоні (коні), які ж то приходять од богів до нас. Така була Руськолунь сильна і тверда, то бо то од Перуня, удержуючого нас. Кілька кратно витягала мечі і одражала ворогів од рощей своїх, збирала вояків за Орія родів сильних, якії ж на Сурі билися старій. На тій ж часи не мали ми єдности тої і стали, як воша (віск) безо Влеса. Той бо казав нам, як маємо ходити прямо, а ніколи ж криво, а того не слухалися. То бо то парці забирали валкуючихся русів. Набасуру підчиняли. Не стереглися бо тії од ворогів і напали на них од Морру. Звідти йшли, клонячи голови свої під вразькі бичі. Ті то сильні верхівці напали з трьох боків, а ті то ходили з говядами (скотиною) до заходу сонця і там себе стратили, наші ж люди пішли під Набусара. А потім той пішов на суру Єгіпетську. Довгими були ті літа одереним триватися, а так прийшли дні і руси втікли од Набусара, парці бо

6Г. не гналися за ними… І так приходять до країв наших, а там чують пісні наші до Інтру і Вола. На це були ми леве… (зіпсуто більше одного слова)… були з богами, а до своїх богів не нукати наших отців. Єдине маємо і те носити маємо, а ніколи ми… (зіпсуто півтора рядка) коли бо одерень (дань) терпіли, а князем був тут Навсур, який бо їх під себе забрав, а ті своїх юнів давали до війська, а тягло до чурси і чресел. По щоках терпіти мали, а то й били києм, то терпіли. Не могли ми так, а не мігши і скажемо їм, що не маємо до серця нашого, як той день, коли буде валка (війна) трясева і землевертеня з ворогами цими. Аби лиш до Сварога, там комоні і воли мечуться і верещать. Заберемо свої стади і вержемося до полуночі, а спасемо душі наші, і так богами хранимі будемо, аніж спочено стратимо синів своїх, дочок, також жінок. І будемо просте своє уживати, і не будемо зметені, коли йдемо на чолі раті і обираємо судьбу свою. Ходимо псяпотомками, а горді ж ми бути можемо, а не бережемо єства. То бо Магура співа пісні свої до січі, а тая птиця од Нітра іде, бо Нітро був і пребуде до віку, Нітра сам, який дає Перуню всю зброю, абисьте той да вержешет ю, да прийде Яровень і ще долучить. Ліпше маємо загинути, а ніколи бути одеренцями і жерти богам їхнім.

6Д. То бо жреці оті, де ото шануватися каже, а тут украде од нього. Не маєм їх нині, бо ж не мають бороди наші бояни (вояки, козаки). Такі ми є до кінця і відколи ми.

А то боляр Гордина, який бив годів, Трієдорій, у тисяча третьому од Карпатського ісходу. А той яко Трієдорій іде без страху на них. І боляр Сегеня, що убив Сина Єрменреха і одтручив Гулареха до Вороненця. Там була встала Русь Боруська і Руськолунь. Так іще маємо стидатися од вогорів наших слів? Події ті маємо знати, а не можемо вірити досить глибоко всякому слову, сказаному до нас. А то зоря світить до нас, і утро іде до нас. І так маємо вісника, що скаче у Сварозі, і речемо хвалу і славу богам.

Та бо Суренж огречена є і не буде досі руська, і там боги грецькі. Степи, наше благо, достанемо од них твердістю і кріпостю, аби ворогам ми показали, як насправді і Гуларех відійшов на нові землі.

6Е. Часи суть вельми порочисті, бо тижнями така ясна і сушна була на нас зурива. Так жатва се не уроде, а через те ідемо на землю іншу і там удержуємося. Потолочена була Русь од греків і римлян і одійшла по берегах морських до суренжі, і там утворила Суренж, край бо то єсть сурен (сонячний). Далі того бо Киев утворився. Недобсий (недоступний), а дуже притящий (притягаючий, гарний) був він. Тут уперше воряги прийшли до Русі. Асколд силою погромив князя нашого і потолочив його. Асколд, а пізніше Дір усадилися на нім яко непрошені князі, і ті то княжити почали над ними, до того бувші вояки. І сам Костиря, хранящий огнебога дому того, одвернув лик свій од них, бо були вони князі од греків хрещені. Асколд є темний вояк, а так сьогодні од греків освічений, що ніяких русів нема, а є варвари. А з того можемо сміятися, бо ж були Кіморії також отці наші, а ті то Римом потрясали, а греків розметали, як поросят устрашених.