Розділ «Додатки»

Факт шістнадцятий. Система масонських ступенів була скасована і зведена лише до двох – учня та майстра; система та принципи прийому змінена та спрощена; спрощений ритуал; допускався прийом жінок; скасована низка «офіцерських» посад.

Факт сімнадцятий.В період «розквіту» загальна чисельність лож ВСНР сягала не менш 47-х (350—500 членів), в т. ч. в Петербурзі – 16 (95 осіб), у Києві «мінімум» 8 (за іншими даними – 15—20), дві – в Москві, 17 – в провінційних містах, в т. ч. в Катеринославі, Одесі, Харкові та в смузі Південно-Західного фронту, який проходив територією сучасної України.

Факт вісімнадцятий.Першим «українським» масоном був І. Лучицький. До київських лож належали (в алфавітному порядку): Г. Александровський, З. Ахримович, В. Бажаєв, Д. Белінг, Л. Брилліант, М. Василенко, М. Воскресенський, А. Вязлов, A. Галіп, Д. Григорович-Барський, М. Грушевський, Д. Дорошенко, С Іванов, О. Ердман, С Єфремов, О. Зарубін, В. Затонський, B. Ігнатович, Г. Квятковський, В. Казановський, І. Кістяківський, В. Колокольцев, В. Константинович, О. Корчак-Чепурківський, В. Косинський, І. Красковський, Л. Лічков, В. Лозинський, І. Малютин, С. Маркотун, А. Марголін, Ф. Матушевський, К Мацієвич, В. Науменко, А. Ніковський, А. Нікольський, Д. Одинець, М. Пахомов, С. Петлюра, І. Полторацький, В. Прокопович, М. Радченко, А. Ржепецький, М. Синицький, В. Тишкевич (вірогідно), О. Саліковський, О. Семенцов, С. Синицький, П. Скоропадський, М. Славинський, Є. Слуцький, М. Терещенко (сумнівно), С Чебаков, М. Чубинський, П. Холодний, І. Шраг, Ф.Штейнгель, О. Шульгин, М. Шумицький.

В Одесі – С. Житков, В. Каган, Л. (Д) Крижановський, В. Чехівський, С. Шатуновський, М. Шпенцер (двоюрідний брат Троцького).

До цього списку слід додати діячів, які відіграли помітну роль у подіях на підросійській Україні в 1917—1920 рр. Це – І. Красковський (один з керівників ложі «Литва», член Білоруської соціалістичної громади, чільник УЦР та її Генсекретаріату), С. Стемповський (Велика Національна Ложа Польщі, міністр земельних справ в уряді Прокоповича).

Факт вісімнадцятий.Секретарями Верховної Ради були: М. Некрасов (до конвенту 1912 р. та в 1915 р.), О. Колюбакін (літо 1912 р. – кінець 1914 pp.), О. Керенський (1915—1996 рр.),

О. Гальперн (літо 1910 – грудень 1918 рр),

С. Балавинський (грудень 1918 – літо 1919 рр.),

І. Демидов (від літа 1919 р.).

Факт дев’ятнадцятий.З 442 депутатів IV Державної думи вільними мулярами в юрисдикції ВСНР було 20 осіб, які утворили в ній «державу в державі», «фракцію над фракцією» і активно впливали на її життя».

Факт двадцятий.ВСНР брав активну участь у підготовці заходів по усуненню імператора Миколи ІІ від влади, але «після рішучого протесту українських масонів було припинено роботу в ложах по підготовці перевороту центр заколоту перемістився до групи Кримова-Гучкова, які масонами не були… Очевидно, що не двірцевий заколот, ні Лютнева революція не були підготовлені таємним масонським центром.

Факт двадцять перший.Діяльність лож ВСНР «напередодні революції припинилась, залишилася лише група керівних діячів Верховної Ради», тобто «відбувся перехід від політичного масонства до політичної групи» у складі майбутніх провідників Тимчасового уряду О. Гальперна, О. Карташева, О. Керенського, О. Коновалова, М. Некрасова, М. Соколова.

Факт двадцять другий.

У першому складі Тимчасового уряду Росії масонами були 5 з 12 членів (О. Керенський, О. Коновалов, М. Терещенко, М. Чхеїдзе, О. Шингарьов).

У другому складі Тимчасового уряду з 15 міністрів 7 були масонами: О. Керенський, О. Коновалов, М. Некрасов, М. Скобелєв, П. Переверзєв, М. Терещенко, О. Шингарьов; серед заступників міністрів та урядовців – М. Авксентьєв, О. Дем’янов, С. Прокопович, Б. Савинков, Г. Сидамон-Еристов.

У третьому складі Тимчасового уряду з 18 міністрів масонами були десятеро: М. Авксентьєв, І. Єфремов, О. Карташев, О. Керенський, Ф. Кокошкин, М. Некрасов, С. Прокопович, Б. Савинков, М. Скобелєв, М. Терещенко.

У четвертому складі Тимчасового уряду масонами були О. Дем’янов, О. Карташев, О. Коновалов, О. Ліверовський, С Прокопович, М. Терещенко, що «свідчить про те, що вільні каменярі втратили контроль над ситуацією», «в цілому неможна говорити про вплив Великого Сходу Народів Росії на урядову політику».Основна причина цього – розкол всередині політичного вільномулярства з питання про ставлення до виступу генерала Корнілова.

Факт двадцять третій. «В 1917 р. центром масонських праць стає Київ».

Факт двадцять четвертий.На сьогодні відомі такі масонські ложі, в діяльності яких брали або могли брати участь відомі політики, в т. ч. діячі українського руху доби 1917—1920 рр.:

Вінниця