Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА СЛІД ПО ЖУРАВЛЯХ»

— Хто? — перепитала Ільза густим контральто.

— Американці, які приїхали.

— Всі пішли на прогулянку.

— Давно?

— Півгодини тому.

— Далеко?

Ільза знизала плечима:

— Сказали, що до Топліцзее. Вам звеліли лежати, — Ільза вийшла.

Федір простягнув руку до сорочки, що висіла на бильці ліжка. В ту ж мить йому почулось, ніби хтось скрикнув на сходах. Він насторожився. Проте більше ніяких звуків не було чути. Одягся і зійшов у хол. З кухні потягло смачним духом печені. Хотів, було, запитати Ільзу, чи скоро обід, але не зробив того. Нараз вухо вловило якийсь підозрілий шепіт. «Хто б це мав з нею шептатися? Адже дівчина сказала, що всі на прогулянці». Тихо підійшов до дверей, прислухався.

З кухні вже ясніше чулися голоси. Дівочий належав Ільзі, його Федір впізнав одразу, а от власника хриплуватого баритона він не знав напевне.

— Візьми, я тобі кажу! Сховай під кофту, — наполягав баритон.

— Я боюсь. Мені страшно, пане Юрген, — гаряче шепотіла дівчина. — Я не можу цього.

— Ти візьмеш і зробиш усе, як я тобі наказав, інакше і ти, і твій батько…

Федір штовхнув двері. Ільза вже поралася біля плити. Крім неї, на кухні нікого не було. Лише якась тінь майнула за вікном. Побачивши Федора, дівчина ніби закам'яніла. Стояла бліда, перелякана на смерть.

— З ким це ти тут розмовляла?

Ільза мовчала. Занепокоєний погляд, який вона кинула на вікно, видав її. Крайніченко виглянув надвір, але там нікого не було. Той, кого дівчина називала «паном Юргеном», встиг накивати п'ятами. Раптом Ільза кинулась до дверей. Федір наздогнав її, вхопив за плече:

Сильне тіло дівчини вислизнуло з рук. Крайніченко наздогнав її у холі. Під вельветовою баварською курткою його рука відчула щось тверде. Федір просунув пальці під куртку і зрозумів: парабелум. Недовго думаючи, рвонув його так, що тріснула куртка. Ільза в'юном вивернулась, змахнула ліктем і вдарила Федора у підборіддя. Крайніченко не випустив парабелум, хоч в очах йому потемніло. Схопив її руку і рвонув назад, загинаючи за спину. Ільза скрикнула під болю. Пістолет опинився у руці Федора. Відштовхнувши дівчину в куток, подалі від дверей і вікон, Крайніченко запитав:

— Звідки це в тебе?

— Знайшла, — викрикнула Ільза перелякано.

— А чому заховала так далеко?