Розділ «VII. БАНКІРИ»

Англiйськi жиди-мiльйонери Сасуни мають у своїх руках свiтову торгiвлю опiумом, азiйським шовком та бавовною. Вони мають свої банки в Калькуттi, Шанхаї, Гонконзi, Йокагамi, Багдадi.

Французькi жиди-мiльйонери мають у своїх руках грошовi позичальнi, Пiвнiчно-Iспанськi залiзницi, газ i автобуси в Парижi, французьку лiнiю атлантичних пароплавiв, страховi заклади в Iспанiї, позичальнi в Iспанiї; мають кiлька французьких залiзниць, банк у Тунiсi, державний банк Туреччини, залiзницi у Швейцарiї, Португалiї, Австрiї, газ у Мадридi.

Жидiвська родина Бiшофшаїв має у своїх руках державний банк Голландiї, Французько-Єгипетський банк, нацiональний банк, позичальнi в Антверпенi, Льєжi, Брюсселi.

Жиди, брати Селiґмани позичають великi грошi США. Наприклад, 1879 року позичили разом з Ротшiльдами 150 мiльйонiв доларiв на будову Панамського каналу та залiзниць.

З iнших жидiв-мiльйонерiв бiльш вiдомi: Камондо, Фоулд, Монтаґю, Стерн, Блайхредер, Варшавер, Мендiльсон, Ґунзборґ, Яфет, Кун, Леб, Селiґма, Лазар, Л. Штраус, Морґентау, Дж. Шiф, Дрейфус, С. Вайнберґ, Б. Ботенвайзер, Ерiк Варбурґ, Джем Варбурґ та iншi.

Малий гурток свiтових банкiрiв, що керує Банком Мiжнароднiх Розрахункiв у Базелi (Швейцарiя), визначає, диктує вартiсть всiх грошей у свiтi.

Якби не було комунiстичних держав у свiтi, то не було би причини озброюватися. Тим-то банкiри й пiдтримують комунiстiв, бо ж iнакше не зароблять мiльярди. Тож банкiр Корлiс Ламонт очолює "Товариство приятелiв савєтської Росії" та "Американську Раду савєтських стосункiв". Нью-Йоркськi банкiри дали Л. Троцькому кiлька мiльйонiв доларiв на революцiю в московськiй iмперiї.

Свiтовi банкiри (а бiльшiсть їх — жиди) планують панувати у свiтi, створивши свiтовий надуряд, що буде в їхнiх руках. Вони планують створити його з допомогою свiтового соцiалiзму, комунiзму. Тим-то вони i дають мiльйони доларiв соцiалiстам та комунiстам на їхню пропаганду. Москвини також запланували захопити у свої руки свiтовий надуряд з допомогою свiтового комунiзму. Задля того москвини розбудували з допомогою свiтового комунiзму i свiтових банкiрiв свою величезну вiйськову машину. Так дурний москвин обдурив мудрого жида.

Англiйськi банкiри видали в 1919–23 роках 5 мiльйонiв фунтiв стерлiнгiв на хабарi англiйським та американським великим часописам, щоби вони не критикували банкiвської дiяльностi.

Хто має силу рухати основою, той може зруйнувати всю будову, що стоїть на тiй основi. Основою ж паперових грошей тепер є золото. Таким чином власник золота може визначати, накидати цiну паперових грошей. Вiд цiни паперових грошей залежить вся економiка країни, а вiд економiки залежить вiйськова i культурна сила нацiї. Вiд сили народу залежить його домашня i зовнiшня полiтика. Таким чином вiд власника золота залежить доля народу. Отже, власники золота стають володарями народiв. Коли ж власником золота є якась свiтова установа, то вона стає володарем свiту. Зародок цього ми вже маємо. Трон того володаря є в американському мiстi Форт-Нокс60, а уряд i Генеральний Штаб — в Нью-Йорку i називається "Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй". Той володар є всемогутній. Його наказам коряться наймогутнiшi держави. Нiхто його не бачить, але вiн бачить усiх i всюди у свiтi.

Уряд платить державнi борги з податкiв. Податки ж заснованi на багатствi всього народу. Отже, це багатство, а не золото (велика бiльшiсть золота належить свiтовим банкiрам) мало б забезпечувати паперовi грошi.61

Тепер грошi творяться не творчою дiяльнiстю народiв, але їх творять банкiри з боргiв народiв. Одною з причин цього є те, що тепер золото забезпечує паперовi грошi, а не багатство народiв. Золота забезпека — засiб застарiлий, невистачальний, хиткий i дає великi можливостi збагачуватися лихварям та зубожувати мiльйони людей. Тож не дивно, що банкiрська мафiя, свiтовi банкiри завжди противилися i будуть противитися усталенню вартості паперових грошей та позичкових вiдсоткiв, що його дає якась непохитна забезпека, а не хитливе золото. Противляться, бо ж тодi свiтовi банкiри не могли би робити з нiчого мiльярди доларiв зиску.

Як дуже грошова мафiя пильнує, щоби цього не сталося, показує такий приклад. Англiя мала багато золота i мало срiбла. США, навпаки, мали багато срiбла i мало золота. Тому Англiя забезпечила свої паперовi грошi золотом, а США — срiблом. Через те англiйськi Ротшiльди (Англiйський Банк) не могли опанувати банки США. Тож Англiйський Банк послав 1872 року до США свого уповноваженого Ернеста Сайда, нiбито знавця грошової справи, давши йому 500.000 доларiв. Витративши тi грошi на хабар членам парламенту, Е. Сайд спричинився до того, що парламент ухвалив перейти на золоте забезпечення американського паперового долара. Це дало банкiрськiй мафiї змогу i нагоду дуже стримати позички — 10.500 торгiвцiв та пiдприємцiв збанкрутували. Їхнє майно забрала запiвдурно грошова мафiя.

Американську революцiю проти Англiї спричинили не податки, чи мита, чи iншi утиски Англiї, а те, що на вимогу Ротшiльда англiйський парламент скасував американськi грошi, узаконив лише англiйськi для використання в американських колонiях. Отже, колонiї повстали i проголосили 1783 року свою державну незалежнiсть. 1790 року вмер головний ворог Ротшiльдiвського банку Б. Франклiн, i парламент США дозволив Ротшiльдiвському пахолковi Олександровi Гамiльтоновi закласти в США банк з правом карбувати срiбнi та мiднi грошi. Статутний капiтал того банку був 35 мiльйонiв доларiв. З того європейськi Ротшiльди купили пай на 28 мiльйонiв доларiв, американцi — на 7 мiльйонiв доларiв.

У вiйнi за визволення негрiв з рабства пiвнiчнi штати потребували грошей. Банки позичили їм на 28 %. Тодi президент Ф. Лiнкольн наказав Мiнiстровi скарбу надрукувати на 450.000 доларiв паперових грошей. Банкiри пiдкупили членiв парламенту i він ухвалив, що тi грошi незаконнi, неправочиннi. Така ухвала спичинила упадок їхньої вартості до 30 центiв за долар. Тодi банкiри поскуповували тi грошi, а пiзнiше пiднесли їхню цiну до повного долара, заробивши на тому ошуканствi великий зиск.

Свiтовi банкiри за допомогою Лiги Нацiй примусили в 1924–28 роках багатьох держав забезпечити свої паперовi грошi золотом. Завдяки цьому західнi свiтовi банкiри мають тепер силу змiнювати цiну грошей УСIХ, навiть дуже великих держав.

Уповноваженi 44 держав на своєму з'їздi у Бретон-Вудс (США) 1944 року заклали "Свiтову Грошову Фундацiю" з початковим капiталом 8 мiльярдiв доларiв. Головував на тому з'їздi заступник Мiнiстра скарбу США, московський шпигун, жид Г. Декстер Гвайт. Американський фабiанський iдеолог, шестиколонник, професор Дж. Кейнiс радив призначити Г. Д. Гвайта на керiвника тої фундацiї, кажучи: "У руках Г. Д. Гвайта ця фундацiя буде в повнiй безпецi".

Теперiшнi великi банкiри своїм лихварством далеко перевищили найгiрших лихварiв iсторiї. Хто позичає на 20 рокiв на 5 %, той платить стiльки вiдсоткiв, як сама позика. Борг, позичений на два i пiв вiдсотка, за 40 рокiв подвоюється. Один золотий сотик, позичений за часiв Христа на Землi на 6 %, тепер був би кулею такого розмiру як вся планета.

Державна заборгованiсть свiтовим банкам є тепер така величезна, що навiть найбагатший народ у свiтi американцi нiколи їх не виплатять. Банкiри і не хочуть щоби виплатили. Вони хочуть побирати вiдсотками. Отже, фактично всi цивiлiзованi народи є тепер РАБАМИ банкiрiв. Наприклад: державний борг Англiї був 1696 року 1,2 мiльйона фунтiв стерлiнгiв, а 1914 року — 1.500 мiльйонiв фунтiв. За цей час уряд виплатив самих вiдсоткiв боргу 700 мiльйонiв фунтiв. А 1958 року державний борг Великобританiї був 27.400 мiльйонiв фунтiв.

Канада мала боргу 1867 року — 93 мiльйони доларiв, 1936 року — 2.895 мiльйонiв доларiв, 1958 року — 18.368 мiльйонiв доларiв. За час вiд 1867 року (заснування Канади) до 1936 року канадцi заплатили самих вiдсоткiв за державнi позики 2.823 мiльйони доларiв. За цей час люднiсть Канади збiльшилася на 200 %, а заборгованiсть — на 3.000 %.