Розділ «II. ЖИДІВСТВО»

У США субота є вже обов'язковим святом для банкiв, шкiл, заводiв i багатьох урядових установ. Але жиди не закривають своїх крамниць у суботу. Лишилося зробити ще один крок (зроблений у СРСР) — проголосити недiлю робочим днем (буднем)24. Не офiцiйно це є i в США. Там побачите в недiлю вiдчиненi шинки, крамницi. Поки що Канада тримається християнського закону. В Канадi в недiлю все зачинено.

Про жидiвську небезпеку попереджували визначнi державнi мужi. Так, Цицерон назвав жидiв злою, руйнiвною силою, Магомет — п'явками, людожерами, Еразм — галапасами. Наполеон казав: "Я не хочу бачити жодного жида в моїй iмперiї. Я гиджуся цим найпiдлiшим народом". Ф. Вольтер назвав жидiв найогиднiшими галапасами. Марiя Тереза казала, що жиди роблять усе, чим чесна людина гидиться. Дж. Вашинґтон казав: "Жиди шкодять нам бiльше, нiж вороже вiйсько. Вони стократно небезпечнiшi для волi i добробуту Америки нiж всi ворожi вiйська. Дуже прикро, що Америка не повиганяла цих галапасiв i ворогiв американського добробуту". Б. Франклiн попереджував, що жиди зжеруть Америку, якщо вона їх не повиганяє. Президент Ю. Ґрант повиганяв жидiв з державних посад. Г. Форд казав, що вiйн не було б, якби уряди не тримали у своїх руках 50 жидiвських банкiрiв. М. Лютер писав: "Жадiбнiшого на грошi, жорстокiшого i мстивiшого народу за жидiвський, ще не iснувало. Жидiвський народ перейнятий думкою вбивати, мучити не жидiв". Багато Римських Пап попереджували про жидiвську небезпеку. Наприклад, Папа Климентiй VIII писав: "Увесь свiт страждає вiд жидiвського лихварства, ошуканства. Жиди зубожили багато людей, а надто селян, робiтникiв, незаможних". Ф. Вольтер пiдкреслював: "Жиди є дикий народ, який поєднав найогиднiшу скнарiсть з найогиднiшими забобонами та незгасимою ненавистю до всiх народiв, якi терплять жидiв i збагачують їх". Провiдна англiйська соцiалiстка Беатриса Веб казала, що жадоба зиску є рушiйною спонукою всього жидiвського народу. Всi жиди не мають анi бажання, анi здатностi працювати фiзично. Жиди не знають, що то є громадська i людська мораль. Е. Зiльбернер, iдеолог соцiалiстiв-фабiанцiв, подiляє цю думку.

Та послухаємо жидiв, що вони кажуть про самих себе.

К. Маркс пише: "Яка духовна основа жидiвства? Жадоба грошей. Хто є справжнiм жидiвським Богом? Грошi".

Вiн же пише: "Жиди вже одержали однаковi права з iншими громадянами. Але ця однаковiсть є на жидiвський спосiб. Це значить, що, наприклад, вiденськi жиди (де їх ледве мають за людей) можуть своєю грошовою силою змiнити майбутнє Європи. Жиди звiльнилися вiд утискiв i гноблення не лише тому, що стали володарями грошей, але й тому, що золото стало свiтовою силою. Жиди звiльнилися в такiй мiрi, в якiй християни стали жидами. Та навiть i позбавленi формально полiтичних прав, жиди мали i мають фактично величезну силу впливати на державну полiтику".

Жидiвський письменник пише:

"Жид завжди незадоволений, завжди неспокiйний, невгамовний. Причини, що породили це, — внутрiшнi, пов'язанi зi самою духовнiстю жида. Він уважає, що життя повинно приносити людинi лише насолоди. Не вiрячи у посмертне життя, жид не має надiї на нагороду в небi, тому не хоче скоритися пробам життя. Цi проби бентежать його, i вiн протидiє супроти них не почуттям неминучостi, як мусульманин, не покорою, як християнин, але ворохобою, бунтом. Маючи матерiалiстичний свiтогляд, жид хоче здiйснити свiй iдеал життя за всяку цiну, не перебираючи у засобах. Все, що затримує здiйснення його iдеалу, викликає у нього люту ненависть. Духовнiсть жида — iстотно ворохобна. Свiдомо чи несвiдомо, жид є завжди ворохобником" (Б. Лазар).

"Свiтова революцiя, яку ми тепер переживаємо, є i буде нашою жидiвською справою i в наших, жидiвських руках. Ця революцiя змiцнить наше жидiвське панування над iншими народами" (газ. "Пепль Жуїф", 8.02.1919, Париж).

"Ми, жиди, є винищувачами, руйнівниками, i будемо ними завжди. Щоб ви християни не зробили, нiщо не задовільнить наших вимог. Ми нищитимо, бо хочемо панувати у свiтi" (Г. Самуель).

"Ми, жиди, маємо намiр переробити християн, як комунiсти перероблюють їх у СРСР. Задля того треба часу трьох поколiнь" (Равi Броун).

"Iдеали комунiзму є однаковi з багатьма iдеалами жидiвства. Тим-то багато жидiв є комунiстами" ("Жевiс кронiкл", 4.04. 1919, Лондон).

"Жиди є рушiйною силою i комунiзму i капiталiзму" (Р. Пiтт).

"Жидiвську справу може розв'язати лише соцiалiстичне суспiльство" ("Нью Масс", 12.05.1936).

"Великим iдеалом жидiвства є, щоби всi народи i вiри зникли i було б одне свiтове, фактично жидiвське братерство народiв" (Жевiс Ворлд", 9.11.1883).

"Головна наша мета — панування жидiвства у свiтi — ще не осягнена, але вона буде осягнена, i вона вже наблизилася набагато ближче, нiж християни думають. Московський царат, нiмецьке королiвство вже скиненi. Всi народи вже стали на шлях самогубства. Вже починається жидiвське панування у свiтi" (Й. Шультбух).

"Лiга Нацiй є жидiвською iдеєю. Ми, жиди, створили її 25-рiчною боротьбою. Єрусалим буде колись столицею всього свiту" (Н. Соломон).

"Iдеал Органiзацiї Об'єднаних Нацiй — це iдеал усiх жидiв" (Д. Бен-Гурiон).

"Теперiшнiй свiтовий соцiалiзм є лише першим ступенем юдаїзму, лише початком свiтового здiйснення пророцтв наших, жидiвських пророкiв. Ми, жиди, можемо розбудувати без перешкод нашу нацiональну державу Iзраїль лише тодi, коли Лiга Нацiй з її вiйськом буде спроможна захищати слабких у свiтi. Ми, жиди, зможемо задовольнити нашi нацiональнi та мiжнароднi потреби лише тодi, коли в Лiзi Нацiй запанує соцiалiстична iдеологiя. Тим-то всi жидiвськi громади, сiонiсти i не сiонiсти, соцiалiсти i не соцiалiсти мусять допомогти в здiйсненнi перемоги соцiалiзму у свiтi, якщо не з принципових причин, то принаймнi з тактичних" (А. Носсiнг).

Жиди витратили чимало мiльйонiв грошей та чимало рокiв часу на те, щоб у всьому свiтi зробити тавро "антисемiтизм" (жидоненависництво) таким жахливим, щоби самого натяку (мовляв, ота особа є антисемiтом) вистачало б аби суспiльство скаменувало ту особу, що мало б її за найгiршого злочинця, вбивцю, ворога всього "прогресивного суспiльства". I справдi, багато, аж надто багато не жидiв бояться цього тавра бiльше як чуми, холери, вогню, потопу. Отже, коли комунiсти хочуть знищити якогось ворога комунiстiв, то на всi заставки кричать, що вiн є антисемiтом. Знаючи цю комунiстичну тактику, антикомунiсти навмисно не виступають проти жидiвських злочинiв, хоча ненавидять тi злочини. Але те їм не допомагає. І комунiсти, і жиди все одно таврують їх ярликом антисемiта.

Головною причиною нелюбовi до жидiв з боку християн i мусульман є жидiвська захланнiсть та лихварство. Навiть жид пише: "Наша жидiвська найбiльша вада за часiв старих i теперiшнiх — паразитизм. Ми, жиди, є народ хижакiв, галапасiв, що живляться путом людей. Ми, жиди, живемо брехнею, ошуканством, облудою i жорстокiстю. Кожний народ радо приймав жидiв до себе, бо, читаючи Бiблiю, спiвчував нещаснiй долi жидiвства i шанував мудрiсть жидiвських пророкiв. Народи, якi прийняли жидiв, дозволяли їм брати участь у всьому їхньому життi, вiльно торгувати, давали жидам однаковi громадянськi права. Але з часом, пiзнавши лiпше своїх жидiв, тi народи змiнили своє добре ставлення до жидiв на погане, потiм на ненависть, а потiм i виганяли жидiв зi своєї країни" (С. Рот). Iнший жид згоджується з цим, кажучи: "Загальнi причини жидоненависництва — це провина самих жидiв, а не їхнiх ворогiв" (Б. Лазар).