Розділ «II. ЖИДІВСТВО»

Iсторiя аж надто ясно показує, що нiмецькi жиди були нiмецькими патрiотами25. Нiмецька культура, добробут, промисловiсть, торгiвля дуже завдячують своїм високим рiвнем саме нiмецьким жидам. I в Нiмеччинi до А. Гiтлера26 не було жидоненависництва анi на макове зернятко. Iсторiя не записала анi одного жидiвського погрому в Нiмеччинi, крiм часiв Середньовiччя, коли погроми жидiв були по всiй Європi внаслiдок походiв хрестоносцiв на Палестину. I нiмцi не мали жодних причин, жодної навiть користi нищити своїх жидiв. Щобiльше! Нiмцi розумiли, що їхнє жидоненависництво пошкодило б Нiмеччинi, бо американськi жиди могли б викликати свiтовий бойкот нiмецької промисловостi i торгiвлi.

Там, де нема антисемiтизму, жиди самi його викликають i роздмухують, щоби, прикриваючись личиною "бий антисемiтiв", фактично бити патрiотiв. Наприклад, в Англiї в XVIII–XIX i на початку XX ст. не було де й понюхати жидоненависництва. У Британськiй iмперiї жиди мали такi самiсiнькi права, що й решта громадян. Не було жодних утискiв, чи зневаги жидiв. Щобiльше! Жиди були на дуже високих становищах у суспiльствi i державi, наприклад, головою Британського iмперського уряду був жид Бенджамiн Дiзраелi (1804–1881). I не зважаючи на такий стан, англiйськi часописи розпочали по 1945 роцi великий крок, закликаючи боротися проти неiснуючого у Великобританiї жидоненависництва. Чому такий крик? Що сталося?

Тепер нафта є кров'ю промисловостi та торгiвлi. Народ, що не має нафти, засуджений на поразки економiчнi, полiтичнi i воєннi. Землi, заселенi арабами, мають величезнi запаси нафти. Отже, економiчнi i державнi потреби Великобританiї владно вимагають заприязнених стосункiв з арабським свiтом. Жиди зажадали вiд Великобританiї, щоби вона вигнала арабiв із Палестини i допомогла жидам створити в Палестинi жидiвську державу. Великобританiя тодi вiдмовилася.

Лондонський часопис "Сандi Експрес" проголосив 27.09. 1947 р., що буде в тижневому своєму додатковi друкувати матерiал про британський антисемiтизм. А скiльки було того антисемiтизму тодi в Англiї свiдчить такий факт: жиди в Ізраїлi жорстоко скатували i повiсили вже мертвих двох англiйських воякiв. Всi англiйськi часописи писали про це, друкуючи фотографiї повiшених. Англiйське суспiльство не звернуло жодної уваги на цю подiю. Нiде не було чути навiть балачок на цю тему. А який би то величезний рух зчинили б жиди в усьому свiтi, якби англiйцi зробили те саме з двома жидами?

Народ США склався з переселенцiв — представникiв рiзних народiв, сповiдникiв рiзних конфесiй. Вже ця одна обставина зробила американцiв дуже толерантними до всiх народiв i всiх релiгiй. Всебiчна воля у всьому життi ще бiльше змiцнила вирозумiлiсть американцiв. У США нема жодного ґрунту на якусь ненависть до народу чи вiри, отже, i до антисемiтизму. Що бiльше! — Жиди в США мають не однаковi громадськi права, а фактично мають навiть бiльшi, як не жиди, бо жиди в США мають таку величезну силу, що можуть скидати навiть найвищу, небажану їм владу, i наставляти бажану. Жидоненависництва в США нема, понадто серед тих, що там народилися. Щоправда, є вiдраза, огида до жидiв, але це ж далеко до ненавистi. Жидам живеться в США аж надто добре, наприклад, хоч жиди складають лише 3 % людності країни, проте серед мiльйонерiв їх є 20 %, серед лiкарiв — 20 %27, серед юристiв — 10 %, серед студентiв — 10 %. З усього багатства США жидам припадає 15 %.

I ось у цьому жидiвському раю читаємо: "Американськi жиди мусять схопити за горлянку всiх антисемiтiв. Мусимо заповнити американськi в'язницi цими жидоненависницькими бандитами. Мусимо посадити їх всiх до божевiлень". А в жидiвському часописi читаємо: "Нью-Йоркська полiцiя ув'язнила п'ятьох жидiв, якi малювали нацистську свастику на будинку iзраїльського консулату в Нью-Йорку". Чи треба щось тут пояснювати?

29 Пап Римських видали 57 антижидiвських наказiв (едиктiв).

У московськiй iмперiї лише один народ мав нацiонально-культурний самоуправ. Це був жидiвський народ.

В Українi жиди мали 1929 року 480 шкiл з жидiвською викладовою мовою, з 76.000 учнiв, 2.500 учителiв у них.

В Українi жиди складали 1929 року 5,4 % людності, але серед урядовцiв було 18,7 % жидiв.

На 10.000 людності в Українi було у 1929 роцi у вищих школах 51 жид i 6 українцiв.

Сіонізм

Початком сiонiзму можна вважати 1882 рiк, коли Лев Пiнскер видав у Берлiнi свою книжку "Самовизначення". Та йому й не снилося, що жидiвську державу створять не жиди, але християни. Основник сiонiзму Т. Герцель видав 1896 року свою книжечку: "Жидiвська держава". У нiй вiн не вимагав, щоб жидiвська держава конче була в Палестинi. Вiн пропонував купити землю в Туреччинi чи Америцi. Вiн також не вiрив, що в тiй жидiвськiй державi може бути державною мовою мова гебрейська. Т. Герцель пропонував 1901 року турецькому султановi велику грошову допомогу свiтового жидiвства, якщо вiн дозволить закласти в Палестинi жидiвську державу пiд турецькою зверхнiстю. I вiн не хотiв, щоб усi жиди з усього свiту жили в тiй жидiвськiй державi, але лише тi, яким не було мiсця в iнших державах. Тi, що лишалися в iнших державах, мали би мати свою самоуправу.

Перший свiтовий з'їзд сiонiстiв вiдбувався 29.08.1897 р. у Базелi (Швейцарiя). Його голова Д. Мандельтам, вiдкриваючи з'їзд, сказав: "Ми, жиди, маємо захопити свiтову владу".

Провiдник сiонiстiв Хаїм Вейцман ще 1920 року проголосив свiтовi: "Ми, жиди, заселимо Палестину, байдуже, чи це подобається кому чи нi. Ви, християни, можете прискорити наш приїзд до Палестини, чи сповiльнити його. Але пам'ятайте, що задля вашого власного добра мусите допомогти нам, жидам, бо iнакше наша жидiвська конструктивна сила обернеться в руйнiвну, яка переверне весь свiт горидном".

Голова свiтового об'єднання сiонiстiв Нагум Ґолдман казав 1947 року на мiтингу в Монреалi: "Жиди могли мати Уґанду, Мадагаскар та iншi землi для заснування там жидiвської держави, але вони не хотiли жодної, крiм Палестини. I це не з причин бiблiйно-iсторичних чи набоженських, i не тому, що висушивши Мертве море в Палестинi можна здобути всiлякi хiмiчнi мiнерали на мiльярд доларiв, i не тому, що в Палестинi є далеко бiльше нафти, нiж в Америцi. Нi. Не хотiли тому, що Палестина лежить на схрещеннi шляхiв Європи, Африки й Азiї i є осередком свiтової полiтичної сили, а також i вiйськово-стратегiчним осередком свiтової влади".

16. Нема в усьому свiтi такого народу, який так любить свою землю, як її любить народ український. Вiн обожнює свою землю.

17. В. Кубiйович (ред.) "Енциклопедiя Українознавства".

18. В. Мартинець. "Жидiвська проблема в Українi".

19. Жиди жили лише в Українi. В Московщинi їм заборонялося жити.