Розділ «XIII. УКРАЇНА»

По полтавськiй катастрофi 1709 року наша козацька Старшина на чолi з гетьманом Пилипом Орликом уклала i проголосила 5.05.1710 р. у Бендерах "Конституцiю Української Держави". Її засади повторила Францiя 80 рокiв пiзнiше. Здiйснювати засади нашої Бендерської Конституцiї європейцi почали допiру 140 рокiв пiзнiше (1848 р.). Конституцiя П. Орлика — це конституцiя теперiшнiх демократичних республiк. Якби не сталася катастрофа 1709 року пiд Полтавою, український народ був би першим народом у свiтi, який мав демократичну конституцiю своєї держави. Україна знову випередила би культурно ввесь свiт, як випереджували i нашi пращури-трипiльцi 5.000 рокiв тому; як випереджували гiттiти своїми демократичними законами 1.500 рокiв до нашої ери; як випереджувала наша Босфорська держава за часiв Христа; як випереджувала "Руська Правда" в XI ст.

ОСЬ ЯК ДУЖЕ ВАЖИТЬ ДРЕВНIСТЬ НАЦIОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ!

Образно кажучи, силу культури можна порiвняти з дубом. Дуби не виростають через нiч як гриби. Гриби ростуть навiть i на тоненькому ґрунтi, часом навiть i без ґрунту. Але гриби живуть лише кiлька днiв. Дуби живуть сторiччями. Вони виростають велетнями на глибокому ґрунтi з мiцним, незнищенним пiдґрунтям. Знищити сторiчний дуб дуже тяжко, бо хоч вiн i зрубаний, його глибокi коренi пускають тисячi паросткiв. Знищiть тi паростки, а з глибин землi виростають новi i новi.

Але самого вiку культурі не вистачає, щоби вона була сильною, незнищимою. Щоби дотична культура була незнищима, вона мусить бути ТВОРЧОЮ. Прикладом є китайська культура. Вона чи не найстарша з усiх культур, але її випередила далеко молодша, але бiльш творча європейська культура. Генетика науково довела, що нащадки успадковують вiд своїх батькiв, дiдiв, прадiдiв не лише фiзичнi, але також i духовнi властивостi, отже, i творчi здiбностi та взагалi культуру. Так ДЖЕРЕЛОМ ФIЗИЧНОЇ СИЛИ НАРОДУ (нацiї) стає ТВОРЧИЙ ДУХ НАРОДУ I ВIРА У ВЛАСНI СИЛИ.

Теперiшнi американськi держави — на чолi зі США — з їхнiми культурами виникли недавно (всього лише кiлькасот рокiв), а головне — склалися зi СУМIШI переселенцiв РIЗНИХ культур. Народи, з їхнiми нацiональними культурами творяться, розвиваються не сторiччями, а тисячорiччями. Отже, теперiшнi американцi — це ще не народи, нацiя, i американської нацiональної культури ще не iснує, бо не iснує самих американських народiв, нацiй. Щоправда, iснує у Пiвнiчнiй Америцi американська цивiлiзацiя, i то найвища у свiтi, але цивiлiзацiя — ще не культура. I справдi, американцi не видали з себе анi одного творця культури свiтової мiри: фiлософа, письменника, композитора, митця. Не видали жодного автора якоїсь вселюдської творчої iдеї.

У зв'язку з поширенням матерiалiстичної фiлософiї життя в усiх цивiлiзованих народiв тепер стався великий занепад всього культурного життя. У США занепад найнижчий. Чому? Славний американець Джон Стейнбек казав: "Коли б я забажав знищити якийсь народ, то я дав би йому бiльше, нiж вiн потребує". Люди в США є найзаможнiшими i найвiльнiшими людьми у свiтi. Взагалi кажучи, кожна молодь має надмiр фiзичних i духовних сил та наснаги, i природно має нестриманий нахил їх виладувати. Предки теперiшнiх янкi свого часу вибороли i полiтичну волю i господарчий добробут. Їхнi нащадки все це вже мають. Але вони не мають якоїсь великої, пiднесеної їдеї, за яку варто боротися. Теперiшня молодь, понадто студенти, мають повний шлунок, але порожню душу. А з порожньою душею навiть дикун не живе, а животiє; почуває, що щось йому бракує i тому незадоволений життям. Душевна порожнеча студентства США вимагає чогось, щоби ту порожнечу заповнити. Цю природну вимогу використала мафiя. Ми вже згадували про те, як легко поширився фабiанський, безбожницький соцiалiзм в унiверситетах США. Захопивши унiверситети пiд свiй вплив, мафiя легко опанувала i все культурне життя США, щоби через нього опанувати i полiтичне, щоби здiйснити свою мету — створити свiтову наддержаву з деспотичним, соцiалiстичним свiтовим мафiозним надурядом. I це вже не є лише мрiєю. В попереднiх роздiлах ми навели факти i документи, що США ВЖЕ ПРОСТУЄ до тої мети. А про цю самiсiньку мету (панувати у свiтi) Московщина мрiє ще вiд часiв автора теорiї "Москва — III Рим" ченця Фiлофєя з XVI ст. i досi.122 I не лише мрiє, але й творить передумови здiйснення цiєї мети. Це саме творить i свiтова банкiрська мафiя.

Полiтичнi невiгласи та плиткодуми вважають, що теперiшня "холодна вiйна" мiж Московщиною та США є вiйною iдеологiчною. Мовляв, є боротьбою демократичних, капiталiстичних iдей США iз деспотичними, соцiалiстичними iдеями Московщини. Цю неправду навмисно поширюють i свiтова мафiя, i Московщина. Неправду, бо i теперiшнi янкі i москвини НЕ є iдеологiчними супротивниками, а навпаки — є iдеологiчними однодумцями. Обидвi сторони — i янкі, i москвини — мають матерiалiстичний свiтогляд, винятки нiчого не важать, що не визнає Бога i безсмертя людської душi. Логiчно, безбожник хоче прожити своє життя якомога довше i веселiше i не хоче ризикувати своїм життям навiть i заради матерiальної користi. Вiн не воюватиме навiть, щоби врятувати своє життя. Вiн рятує своє життя втечою, покорою. Вiн волiє рабство, нiж смерть. Свiтова мафiя оберне таких у своїх рабiв дуже легко.

Свiтогляд московських безбожникiв-соцiалiстiв є такий, як i американських, але мiж ними є одна дуже вагома рiзниця. Сама природа Московщини та її суспiльне життя виховали з москвина злодiя, неробу, хижака. Вся iсторiя Московщини вiд XI ст. досi — це суцiльне злодiйство, крадiжки, хижацький грабунок сусiднiх народiв. Москвин з природи є боягузом, проте в гуртi, ордою вiн радо йде завойовувати сусiднi народи, щоб їх пограбувати. У своєму загарбництвi вся московська нацiя, всi її стани виявили подиву гiдну нацiональну єднiсть думки i чину. Її iнтелiгенцiя кинула клич: "Москва — III Рим" (тепер "Москва — III Iнтернацiонал"); її Церква проголосила: "Пакаряйтєся нам всє язицi, iбо с намi Боґ", її народ кричить: "Масква всєму свєту ґалава".

Отже, маємо двi великi сили: свiтову банкiрську мафiю i Московщину. Кожна з них хоче захопити у свої руки найвищу владу в усьому свiтi. Соцiалiстична балаканина обидвох — це лише личина, яку обидвi цi сили мають на своєму обличчi, щоби обдурити вусатих полiтичних дiтей, легковiрних мрiйникiв про "рай на землi".

Яка з них запанує у свiтi? Обидвi, подiливши свiт, не зможуть, бо кожна з них намагатиметься повалити суперника. Котра з них сильнiша? Економiчно, технiчно, вiйськово свiтова мафiя не має тої непохитної основи, що її має Московщина; не має ґрунту в народi, крiм жидiвського, що готовий вмерти за своє нацiональне "Вiрую", нацiональну доктрину. А тепер надходить доба не iнтернацiоналiзму та безбожництва, але, навпаки, надходить доба нацiоналiзму i побожностi. Так званий "iнтернацiоналiзм" за останнi пiвсторiччя вже кiлька разiв показався дитячою казкою, оманою. А безбожництво призвело до такого, аж надто наочного, падiння культури, що навiть безбожники починають бачити згубнi наслiдки безбожництва.

Московщина ж, навпаки, непохитно стоїть на всенародному московському щирому патрiотизмовi, нацiоналiзмовi. Соцiалiстична термiнологiя — це лише для замилення очей не москвинiв. Теперiшнiй московський шовiнiзм є найзапеклiший, найсильнiший за всю iсторiю Московщини. Чи є в СРСР хоч один москвин, який не мрiє про панування Московщини у свiтi? Мiльйони москвинiв охоче вiддадуть своє життя задля тої мети, а поготiв i тому, що москвин так ненавидить будь-яку працю, що волiє смерть, нiж працювати. Щоправда, Московщина має свою ахiллесову п'яту — нацiоналiзм немосковських народiв СРСР, насамперед, український нацiоналiзм. Але, запамороченi слiпо вiрять, що тi народи не мають i не матимуть анi духовної, анi фiзичної сили скинути московське ярмо. Не мають, бо ж не визволилися, коли Московщина лежала безсила у 1917 i 1941 роках. А тепер московської сили боїться ввесь свiт.

Свiтова фiнансова мафiя спирається на хистку силу протиприродного, штучного, вимрiяного теоретиками в кабiнетах iнтернацiоналiзму. Московщина спирається на непохитну силу створеного сторiччями самим життям, отже, природного московського нацiоналiзму. Тож духовно Московщина озброєна, а Захiдна Європа та Америка навпаки — духовно обеззброєнi. А духовно обеззброєна, зневiрена у своїй перемозi людина i народ нiколи не пiдiймуть своєї руки хоч би й з атомною бомбою на навiть слабшого фiзично за себе ворога. Свiтова воєнна iсторiя подає тисячi прикладiв, коли зле озброєна сотня, але з непохитною вiрою у своїй перемозi, перемагала полки добре озброєнi, але зневiренi у своїй перемозі. Отже, на перший погляд, коли подивитися на справу лише поверхово, видається, що Московщина переможе свiтову банкiрську мафiю i запанує у свiтi. Коли ж заглянути в цю справу глибоко, то побачимо поразку ОБИДВОХ: i Московщини, i свiтової мафiї.

Увесь культурний свiт переживає тепер величезну духовну кризу. Ця духовна криза породила всi iншi теперiшнi кризи: iдеологiчну, релiгiйну, культурну, економiчну, полiтичну, мiжнародну. Така криза сталася не перший раз в iсторiї людства. За останнi 2.500 рокiв їх було кiлька.

Психологiя вчить, що людина не перестане робити щось злого, наприклад, жити неморально доти, доки на неї не впаде якийсь величезно болючий душевний удар. Лише пiсля такого удару людина опам'ятається i змiнить своє злочинне життя на добродiйне. Звичайний життєвий досвiд показує, що двоногого звiра втримує вiд злодiйства лише страх кари. Побожнi люди вiрять, що Бог бачить кожний їхнiй чин i покарає за злий. Безбожники не бояться кари Божої, бо вiрять, що Бога нема. Тому з поширенням безбожництва побiльшується i злочиннiсть. Це ми бачимо тепер у всьому свiтi.

Майже всi великi релiгiї вчать, що у свiтi точиться безнастанку боротьба сил Зла зi силами Добра, сил сатанинських iз силами Божими. Соцiологи, дослiдивши причини великих культурних криз за останнi 2.500 рокiв, науково довели, що кожну з них разом з теперiшньою спричинив рiст матерiалiстичного свiтогляду i занепад свiтогляду iдеалiстичного. Тi кризи призводили до великих катастроф, руїн, мук, якi аж надто переконливо доводили людям, що "Не єдиним хлiбом живе людина". По тих катастрофах занепадав матерiалiстичний свiтогляд, а вiдроджувався iдеалiстичний. З ним вiдроджувалася i вся культура. Так було в iсторiї вже кiлька разiв. Перед таким стоїть людство i тепер. I знову Україна випереджує в цьому вiдродженнi iншi народи, як випереджувала i тисячi рокiв тому.

Український народ — вже наприкiнцi своєї нацiональної Голгофи, а iншi народи i не думають ще iти цим, єдино рятiвним i неухильним шляхом до духовного вiдродження. Український народ мав iдеалiстичний, фактично християнський свiтогляд вже до нашої ери, про що свiдчать листи скiфського фiлософа Анахарсiса (6-го ст. до нашої ери) до короля Лiдiї Креза. Тим-то нiде у свiтi християнство не поширювалося i не поглиблювалося так легко як саме в Українi. Вся українська давня культура є наскрiзь християнська.123 Тим-то в українському народi нiколи не завмирала i жива ще й досi християнська догма "Не єдиним хлiбом живе людина". I нiколи, аж по сьогоднiшнiй день, не припинялася в Українi боротьба сатанинських руйнуючих сил iз Божеськими будуючими, творчими силами. Щобiльше! Україна своєю старовинною культурною, творчою силою, своєю творчою генiальнiстю ПЕРЕМАГАЛА тисячорiччями, перемагає тепер i переможе остаточно сатанинськi руйнуючi сили i свiтової банкiрської мафiї, i Московщини. Переможе, як перемагала у своїй кiлькатисячорiчний iсторiї навали на Європу всiх азiатських руйнуючих орд. Захiдна Європа випередила прадавню Україну культурно лише тому, що Україна оборонила її вiд азiатських руїнникiв. У вiйнi з Азiєю Україна загубила стiльки своєї людностi, i то найвартнiшої, що з неї та її ненароджених нащадкiв було би можна заселити всю Європу. Бiльше половини України обезлюднювалося цiлковито кiлька разiв. За далеко легших обставин зникли чи змалiли до маленьких народцiв такi великi народи та держави як, наприклад, Єгипет, Персiя, Вiзантiя, Рим. А Україна, українська Україна не зникла, а живе на своїй прапрадiдівськiй землi, щоправда, на дуже зменшеному обширi. I не лише живе, але й далi бореться зi сатанинськими силами рабства за християнськi iдеї та iдеали вiльної людини.

За 1917–22 роки український народ осамiтнений, збойкотований усiм свiтом, без зброї, без лiкiв, розбивав вдесятеро сильнiшi, озброєнi до зубiв московськi орди, видаючи героїв свiтової мiри пiд Крутами, пiд Базаром, у чотирикутнику смертi, у Зимовому поході. За 1939–45 роки український народ виявив таку величезну духовну силу, що не завагався пiднести свою неозброєну руку на двi наймогутнiшi свiтовi потуги, видаючи ТИСЯЧI героїв, яким НЕ дорiвнюють герої будь-якого народу. Не дорiвнюють, бо чи має якийсь народ бодай одну ДИТИНУ, яка СВIДОМО сама йшла на певну смерть у боротьбi за волю свого народу? Україна має сотнi таких, записаних iсторiєю i тисячi незаписаних.

Францiя має одну Жанну д'Арк. Україна має 500 нараз, i то бiльших за французьку. Бiльших, бо за тими 500 українками в Кiнґiрi не стояли озброєнi полки, а вони, тi жiнки пiшли в НАСТУП на московськi танки та гармати. Пiшли зi славнем на устах: "Бог i Україна". Цi нашi 500 Безсмертних поставили Українi пам'ятник, найвищий за всi пам'ятники всього свiту. Найвищий, бо вiн сягає небесних висот Безсмертного ВIЛЬНОГО ДУХА. Прийде час, коли вдячнi народи вiддадуть свою глибоку пошану цьому пам'ятниковi.

Тепер наймогутнiшi потуги тремтять від жаху, вiд самої думки боротися з Московщиною, i готовi промiняти "на шмат гнилої ковбаси" свiй найдорожчий скарб, що їхнi предки здобули цiною кровi кiлькох поколiнь, — промiняти свою ВОЛЮ на "вiчний мир", хоч Московщина вже тисячi разiв проголошувала на весь свiт, що вона хоче панувати у свiтi, а не спiвiснувати.

Україна не скорилася. Україна бореться. Бореться пограбована, спалена, кайданами скована, холодна-голодна, пiд заляком i доглядом семи мiльйонiв124 зайдiв-кацапiв, осамiтнена, зненавиджена свiтовою мафiєю. Цю запеклу, криваву, на життя i смерть боротьбу не видко назовнi; грому i блискавки не чути, не видно; небо нiби погiдне, але повiтря наладоване електрикою, як це завжди буває перед великою громовицею, буревiєм. Неухильно наближається новий 1917 рiк. Тепер не лише елiта народу, але й увесь український народ щораз швидше i бiльше, хоч цього i не видно назовнi, мужнiє, мiцнiє духовно, морально, нацiонально. В Українi росте, набирає снагъ величезна духовна сила. Сила, що її тепер у всьому культурному свiтi можна побачити хiба через мiкроскоп. Це — чинна i непохитна вiра, що "Не єдиним хлiбом живе людина". Чинна вiра, що найвищою метою життя людини i народу є боротьба за здiйснення законiв Божих. Чинна, тобто така, що охоче вiддасть ВСЕ, разом із власним життям, у боротьбi за повну ДУШУ, насамперед, а вже потiм — за повний шлунок. В Українi, навiть у змосковщенiй українськiй iнтелiгенцiї, вiдроджується125 споконвiчний, український, нацiональний iдеалiстичний свiтогляд. Свiтогляд, що єдиний рятував людину i народ вiд духовної, а з нею i вiд фiзичної смертi, як це вже довела iсторiя.