— Слово даю, — владно махав він руками. — Гарантую. Чин не нижче капітана.- І тихіше:- Ви ж знаєте, що наприкінці війни перестали зважати, дворянин чи простолюдин. Аби освіта і військова виучка.
— Подайте мені води, — попросила Гафійка.
— А звідкіля?… — звернулась до Омеляна пані в клаповухій шапчині, але я не дослухав через Гафійку, тільки зрозумів по устах, що вимовила вона чи «диво», чи щось схоже на це слово.
— Пий вино, Гафійко, — сказав я, не спускаючи з пані очей. — Будь чемною. — І ви пийте. Я вам наллю.
— …нещастя на будівництві ґуральні в пана Свистуна, — казав. Гривастюк, зиркаючи на мене. Я випив вино, але відчув, що тверезію.
— За все добре, пане Повсюдо! — влізла Катерина. — За вашу хату.
— …У Галичині мало таких ґуралень, які він не зводив. На старість осів у Колобродах.
«Поганську твою пику треба побити!» — подумав я, спопеляючи Гривастюка поглядом.
— Повсюдо, не будемо сватами, — Іванчук впихав мені наповнену чарку.
— …Йому було під п'ятдесят.
— Син теж будівничий? — спитала пані.
— Без тижня Інженер, — повертаючись до молодика, відказав Омелян. — Треба…
— Чого ви спохмурніли, Прокопе? — штовхала мене коліном Гафійка.
— Тобі здалося.
— …То пильнуйте. — Пані в клаповухій шапочці зміряла мене погрозливим поглядом. Стіл з Гривастюком і його співбесідниками заступили.
— Вам щось не сподобалося? — допитувалась Гафійка.
— А тобі все до смаку?
— Я не зважаю.
— Я роблю це саме.
— Ні, ви чимось стурбовані.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люди зі страху» автора Андріяшик Роман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга першаВ ОБЛОЗІ“ на сторінці 33. Приємного читання.