Дружина Головацького — присадкувата зизоока жіночка з порепаними від тяжкої праці руками — сказала, що чоловік подався на хутір до знайомого коваля, і накинула на двері защіпку.
— Ой, корові пора дати кукурудзиння.
Полишивши мене серед двору, вона пішла до стайні. Я вирішив чекати, бо часом подаруєш дурничку — втратиш усе.
Головацький повернувся через добру годину. Підсунувся цибатий, довготелесий, напідпитку. Я заглянув у його хитрі, полуджені золотим нальотом очі і чогось подумав: «Він».
— Дай боже здоров'ячка! — Головацький сполохано озирнувся навколо.
Я мовчки взяв його за лікоть, одвів трохи, хоч поблизу нікого не було, крізь зуби процідив:
— Я за свердлом, пане Головацький. Почуваю себе погано, хочу швидше покінчити з тим каменем.
— Але ж я богові духа винен.
— Коли свердло до вечора не буде, на місці, я постараюся, щоб вас вигнали з вашої партії.
Головацький ошелешено переступав з ноги на ногу, ніби його судомило в колінах. Проте він швидко отямився.
— Хто вам це сказав? — нагло визвірився він.
— Ручаюсь — виженуть. Я не хотів би, щоб між нами починалися чвари через шматок залізяки.
Обличчя його заплямилось рум'янцями. Я пішов з обори, а він перевальцем попрямував у город.
На майдані я стрів Ревеку.
— Знов на мельдунок? — криво засміялась вона. Щоки її пожовкли і зсохлися, очі посоловіли від туги за Федором. Видко, одцвітає дівка. — Як з хатою, Прокопе?
— На ній мені світ клином. Додому, Ревеко? — спитав я.
— Еге.
— Я теж. У мене вкрали інструменти. Почуваюсь, як у сорочці з чужого, плеча.
— Як?
— Вкрали. Схоже — Головацький.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люди зі страху.В облозі» автора Андрияшик Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша“ на сторінці 80. Приємного читання.