Молотковський недовірливо косив очищами, потім повільно обвів поглядом наповнену димом кузню, мов пропонуючи: шукай.
— Хто ж згріб?
— А в мене свиснули деталі, так що це ніяка не помста. Ні, пане Повсюдо. Я сьогодні збирався складати і…- він сердито махнув рукою. — Ніяка робота не йде. Підігнав, повідшліфовував, навмисне затримався, бо вечоріло, а я хотів докінчити при денному світлі, і…
— Може, ви комусь хвалились? Розумієте, не така шкода, як невигода. Я поспішаю. Я дуже поспішаю, пане Молотковський.
— Я чогось гадаю, що це Головацький позичив. Злодій першого гатунку. Ревеці до нього як землі до неба. Тепер я недовірливо глянув на Молотковського.
— Це скидається на партійну ненависть.
— Ну, пане Повсюдо! — Він навстіж відчинив двері, наче запрошуючи в свідки січневий день.
- Ідемо до Головацького.
— Е-е, незручно ж-ж-ж.
— Селянська неотесаність повертається то злобою, то фанатизмом.
Молотковський зміряв мене похмурим поглядом.
— Згляньтеся, пане Повсюдо! Не в неотесаності справа.
— Як хочете, — розсердився я. — А Головацькому я зніму його дурну голову. Молотковський притьмом вискочив за мною.
— Пане Повсюдо! — гукнув він. — Чи чули ви, що в Харкові поновилися Ради?
— Ні,- зупинився я.
— Поновились. Тепер Директорії каюк. Петлюра цофається.
— Того ви боїтеся зачепити москвофіла? — розсміявся я.
— Не того. Бити його — однаково що німину. Треба народові показати, куди вони гнуть.
— Ось і покажемо. Зігнемо його і відшмагаємо. — В його присутності я не міг довго злитися, та він все ще не вірив, що я облетівся і жартую.
— Не так, — сумно заперечив він. — Правдою їх треба притиснути. Правдою…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люди зі страху.В облозі» автора Андрияшик Р.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша“ на сторінці 79. Приємного читання.