Кость Блакитний, отаман Степової дивізії

Особливому відділу 6-ї армії і ОРТЧК Кременчуцького вузла було наказано терміново провести «строжайшее расследование случая с отправкой й ограблением эшелона (автомобилей, мотоциклов й нефти)», захопленого повстанцями 28 серпня на ст. Лікарівка. Окупанти почали перевірки залізничників на ст. П'ятихатки, ст. Знам'янка та інших станціях, розташованих недалеко від Катеринослава і Кременчука, небезпідставно підозрюючи їх у сприянні повстанцям.

Незабаром до Степової дивізії приєднався і загін Сергія Клепача.

Чекісти у своїх звітах зазначали, що «лозунгом Степового была «Самостійна Україна»».[14]

Колискою Степової дивізії став район войовничих козацьких сіл Верблюжки-Варварівки-Водяної-Петрової.

Повстання, яке розпочалося у Кривому Розі, стрімко розливалося Херсонським степом. Про це свідчать панічні інформаційні зведення Кременчуцької губЧК:

«…В районе Павлыш-Лекаревка оперируют банды около 1000 человек. По сводке штаба тыла от 28 августа — по дополнительным сведениям повстанческое движение и бандитизм охватывает весь уезд».[15]

«Александрийский уезд. 4-го сентября бандой до 2000 человек под предводительством Степового был произведен налет на Александрию…. Бандитами разграблен вещевой склад 1-го запасного батальона, уведена идейная музыкальная команда, выпущены из тюрьмы 29 бандитов. В нашем отряде есть жертвы… Для дальнейшего обеспечения города требуется в срочном порядке вооруженный отряд».[16]

«Потери батальона не свыше 60 человек убитыми, ранеными й пропавшими без вести. Из карманов убитого командира повстанческого полка извлечен оперативный приказ о занятии города Александрии й знамя желто-блакитное… Есть полное основание ожидать вторичного наступления на город Александрию.

Банды организованы в дивизию, имеющую четыре полка. Разбросаны по-батальонно по всему уезду. Определенно известно, что заняты села Звенигородка, Куколовка, Красная Каменка, Новостародуб. На подкрепление к Александрии прибыл из Кременчуга отряд в составе 32 вагонов».[17]

«…Александрийский район. Сводно-объединенный отряд под командой командира отряда особого назначения 6-й армии т. Юдицкого… вступил в бой с организованной бандой большой численности до 5000 человек в составе пехоты, кавалери и артиллерии с орудием, пулеметами, большим запасом снарядов и патронов, в результате боя отряд тов. Юдицкого был разбит».[18]

В цьому бою повстанці Степового захопили 2 гармати та декілька кулеметів.

Чекіст-історик Борис Козельський писав, що «в районі діяльності Олександрійської (Степової — Р.К.) дивізії майже неможливо було провадити радянську роботу. Банди тут рубали й сікли на всі боки — вони зробили з деяких повітів кип'ячий казан».[19]

«Блакитний був надзвичайно популярний серед своїх Херсонців… З нього був не тільки добрий командир, але й хоробрий вояка. Блакитний завжди в критичні хвилини бою вмів вселяти в своїх підлеглих героїзм і відвагу.

Одна його поява серед передових розстрілень магічно діяла на вояків. Херсонці вбачали в своєму отаманові-землякові справжнього командира, батька і товариша».[20]

Успішно воювати з ворогом допомагала й висока дисципліна у Дивізії. Блакитний ввів строгу відповідальність за окремі випадки бандитизму. Про це свідчить Наказ № 2 Олександрійського повітового Повстанкому від 26 вересня 1920 року.

В повстанську армію, говорилося в наказі, влились комуністичні провокатори, які з метою дискредитувати повстанців в очах населення, ведуть погромну агітацію і провокують козаків на бандитизм, мародерство, незаконні реквізиції. За таких обставин армія існувати не може. Вона або буде розбита, або розійдеться, як юрба. Селянство чекає від нас чесної святої праці, а не бандитизму. Тому будь-які вияви бандитизму слід розглядати як провокаційну роботу комуністів.

Пропонувалось вирішити проблему таким чином: 23 вересня при Повстанкомі створено комісію по боротьбі з бандитизмом. Подібні комісії організуються в полках та сотнях. Особу, помічену в бандитизмі, комісія має право карати якнайрішучіше, аж до розстрілу.[21]

Переможним маршем Степова дивізія підійшла до Холодного Яру. 24 вересня 1920 р. пополудні вся Медведівка заповнилася колонами Степовиків. «Штаб отамана Блакитного примістився у вищій початковій школі, — згадував Юрій Горліс-Горський. — Постать отамана Степовиків, що прибув у супроводі штабу на конях, виглядала імпонуюче… Кремезний чоловік, із помітною військовою виправкою, одягнений в простеньке вбрання військового крою, але з «цивільного» темносинього матеріалу. Мав на собі лише револьвер, далековид і пляншета з мапою».[22]

Розташувавши дивізію в Медведівці, отамани Холодного Яру зібралися на нараду, на якій Костя Блакитного було обрано Головним Отаманом всіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць.

З Наказу № 2 Першої Дивізії Повстанських військ Олександрійського повіту від 28 вересня 1920 р. видно, що Степова дивізія мала чітку структуру: Головний отаман, Штаб, контррозвідка, політична прибудова — Повстанський комітет, полки, батальйони, курені, сотні, комендантська сотня, підривна команда, кінний відділ, канцелярія, інспекторсьий відділ, комісія інженерного майна, збройний відділ, комендатура руху, Дивізійний Суд, Дивізійний госпіталь, господарчі частини.