Розділ «Голодомор 1932-1933: Причини, жертви, злочинці»

...Часто практикувалось здирання шкіри з живих людей. З цією метою їх кидали в окріп, робили надрізи на шиї та навколо кистів рук і обценьками здирали шкіру, а потім викидали на мороз. Цей спосіб застосовувався у Харківській надзвичайці... (Н.Жевахов, Сербія, 1928 р. Цитовано за книгою П.Пересвета "Враги". Москва, 1993).

Українців в Руси-Україні жиди вважали за окупантів: "від самого початку окупації України Петлюрівськими силами...", — свідчив жид Крупнік з Аннополя на Волині [14, с.44]. Очевидно, Україну вони вважали своєю землею. А щоб звільнитися від "окупантів", жиди при першій же нагоді їх нещадно винищували. "...ми, живі свідки і очевидці того часу, доповнюємо і стверджуємо таке: жидівсько-большевицькі карні загони... діяли по всій Україні в чисто татарсько-наїзницький спосіб. Заскочивши до села чи містечка, забирали з собою ні в чому не винних і непричетних до політики людей, в першу чергу — вчителів, агрономів, студентів, просвітян, кооператорів та інших категорій свідоміших і освіченіших людей, розглядаючи їх як потенціяльних своїх ворогів, і без доведення жодних обвинувачень і судової процедури розстрілювали їх на місці постою загону, за вироком "трійки ЧеКа", щоб у цей спосіб застрашити населення і знищити в корені Український Визвольний Рух. У братські могили Златополя покладено кілька сотень людей. А по всій Україні це число сягає десятків, а можливо й сотень тисяч жертв" [14, с.52].

"...села були стероризовані карними загонами ЧеКа, яке складалося переважно з інтернаціонального жидівського елементу, в такий звірячий спосіб, що меркнуть перед ними всі злочини й жорстокости Тамерлана. Вони... не тільки розстрілювали свої жертви, а ще й спотворювали їх, відрізували вуха, язики, носи та інші частини тіла, як то видно з показів свідків" [14, С.54].

Говорячи про те, що переважна більшість керівників-чекістів не були більшовиками, С.Білокінь далі пише, що історики навіть не ставили питання, як це позначилося на їхній діяльности в тоталітарній державі [10, с.111]. Саме ця обставина на їхній діяльности ніяк не позначилася. Для цієї групи злочинців не мало значення, з якими гаслами прийти до влади. А от те, що практично всі вони були жидами, впливало на їхню, вибачте, "діяльність" кардинальним чином. Ось тут для істориків, соціологів, етнопсихологів не розпочатий край роботи.

Взагалі, пишучи про політичні погляди того чи іншого діяча та аналізуючи його дії, історики практично не надають значення його походженню. Якщо це стосується німця, українця, француза чи представника іншого європейського народу, то це в якійсь мірі виправдано. Але що стосується жидів, то це зовсім не так. Дії жида-комуніста та жида-фашиста можуть бути значно ближчими, а вони можуть порозумітися між собою значно швидше, ніж комуніст-француз та комуніст-жид. Зважаючи, що в політиці жиди виявляють неабияку активність, ігнорувати цю обставину недопустимо.

Майже 15 років Сталін затято боровся з троцькістсько-зінов'євським блоком. Звичайно, як політичного утворення такого блоку не існувало, і для нас його зусилля здаються дивними, дикими й не зрозумілими. Але і Троцький, і Зінов'єв були жидами. Троцькістсько-зінов'євський блок закамуфльовано міг означати жидівську владу, яка була цілком реальною, могутньою і небезпечною навіть для жида-вихреста Сталіна. Боротьба йшла зі змінним успіхом. Влада жидів трохи послабла в 1927-28 pp., коли Троцький, Зінов'єв та Камєнєв зазнали політичної поразки, але знову посилилась, коли поразки зазнали москалі Бухарін, Риков та Томський, а Лазар Каганович обійняв важливі посади в партії та уряді. До того ж жиди продовжували повністю контролювати ОГПУ-НКВД. Від них у значній мірі залежала навіть доля самого Сталіна. В роботі "Я был агентом Сталина" жид В.Кривицький пише: "В 1933-36 гг. он (Сталін — А.К.) сохранил за собой власть в значительной степени благодаря Ягоде и его секретным сотрудникам, чья беззаветная преданность помогла ему уничтожить старые руководящие кадры большевистской партии и Красной Армии (цитовано за [16, с.399]).

Однією з причин, чому загуркотіли Троцький, Зінов'єв, Камєнєв, була та, що вони претендували на найвищі посади, будучи жидами. Впевнений, що цього не хотіла більшість жидів. Воно й зрозуміло. Суть влади у силі, а не в хизуванні. Аби на самій вершині ієрархічної піраміди були відверті жиди, це викликало б роздратування й збільшило б опір населення. Гасло "бєй жидов, спасай Росію" зазвучало б з повною силою й могло б бути втілене в усій своїй простоті та прямоті. Спокійніше панувати за спиною напівгрузина-напівжида, який розпатякуватиме про інтернаціоналізм та дружбу народів, а жиди, змінивши прізвища, будуть повними господарями становища.

Саме після політичного злету Кагановича почалися масові розкуркулення та колгоспне покріпачення селянства, посилився терор проти місцевого населення. В цей же час розширилась мережа концтаборів, якими керували майже виключно жиди, було заплановано винищити українців голодомором. Влітку 1933 р. за побудову Біломоро-Балтійського каналу орденами Лєніна були нагороджені 8 чоловік, всі жиди: Ягода Г. — заступник голови ОГПУ; Коган Л. — начальник Біломорбуду; Берман М. — начальник Головного управління виправно-трудовими таборами (концтаборами) ОГПУ; Френкель Н. — помічник начальника Біломорбуду; Рапопорт Я. — заступник начальника Біломорбуду; Фірін С. — начальник Біломоро-Балтійського концтабору; Жук С. — заступник головного інженера Біломорбуду; Вержбицький К. — заступник головного інженера будівництва. Посади та походження нагороджених яскраво говорять, ким та як будувався канал ім.Сталіна. А сотні тисяч українців та москалів знайшли там свою смерть.

Принаймні до 1941 р. жиди не втратили політичну силу. А.Дикий [13, с.260-271] приводить списки вищих партійних органів, уряду, ряду комісаріатів (міністерств) та управлінь жидо-більшовицької імперії перед Другою світовою війною (1936-1939 pp.). З урахуванням пізніших уточнень з них випливає, що в уряді (Совєті Комісарів) десять комісаріатів з двадцяти чотирьох очолювали жиди, у дванадцяти інших жиди були першими заступниками. Нагадаю, що головою уряду був шабес-гой Молотов (Скрябін), і його вплив (швидше всього вплив його дружини-сіоністки Перли) на формування уряду був не останнім.

Військовий комісаріат очолював бездарний і безвольний К.Ворошилов, дружиною його була жидівка Голда Горбман ("Катерина"). Політичне управління "робітничо-селянської" червоної армії, яке вчило вояків, як всім народам треба дружно жити та жидів любити, очолював жид Я.Гамарник. Всі його помічники, начальники відділів, інспектори та майже всі начальники політичних управлінь армій та флотів були жидами. В політуправлінні червоної армії дружби та любові до нежидів не виявлено.

Зважаючи на велику схильність жидів до кругової поруки (точніше, до кругової корупції), неважко здогадатися, що в очолюваних ними комісаріатах та управліннях все керівництво складалося з жидів, а якщо й зустрічався не жид, то його дружиною неодмінно була жидівка. Але це зовсім не означає, що в очолюваних нежидами Комісаріатах жидів було обмаль. Так, в Комісаріаті важкої промисловости, який очолював грузин Орджонікідзе, із семи заступників принаймні п'ятеро були жидами, а з 13 інших членів колегії жидами були всі. Комісаріат лісової промисловости очолював москаль Лобов, а із семи його заступників жидів було шість. Комісаріат фінансів очолював українець Гринько, але всі його заступники, начальники відділів та інші члени колегії були жидами. Те ж саме можна сказати про інші комісаріати. Таким чином нежиди на чолі комісаріатів були лише слабким прикриттям повного жидівського панування в імперії.

Фундаментом, на якому трималася жидівська влада, було НКВД. Ось його керівний склад на той час [13, с.483,484].

Вищі органи НКВД

В газеті  "Известия"  від 29 листопада  1935 р.  надруковано: "присваиваются следующие звания работникам НКВД":

+Генеральний Комиссар Госбезопасности — Ягода Г. — Нарком В.Д.СССР.

Комиссары Госбезопасности 1-го ранга:

+Агранов (Сорензон) Я.С. — Зам.Наркома В.Д.СССР

+Балицкий В.А. — Нарком В.Д.УССР.

+Дерибас Т.Г. — Начальник Дальневосточного Управления НКВД.

+Прокофьев Г.Е. — Зам.Наркома В.Д.СССР.