Розділ «II. МІФИ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ»

"До того, як він був відставлений, Мадагаскарський план іноді фігурував у німецьких керівників під ім'ям "остаточного вирішення жидівського питання".

Джерело: Поляков. Ієрусалимський процес, Париж, 1963, с. 152.

Щоб будь-якою ціною зберегти тезу про фізичне знищення, застосовується виверт: "Остаточне вирішення жидівського питання було однією з умовних фраз, що позначали гітлерівський план знищення європейських жидів".

Джерело: Герапьд Рейтлінгер. Остаточне вирішення, с. 19.

Але немає аніякого обґрунтування цієї гіпотези про кодовану мову, і це дозволяє говорити про будь-який документ що завгодно. От два приклади. Перший — лист Герінга від 31 липня 1941 року (тобто через місяць після процитованого вище листа Гейдріха значення слів раптом змінилося!).

Цим листом Герінг доповнює свої директиви Гейдріху: "У порядку доповнення до завдання, що була поставлене перед вами наказом від 24 січня 1939 року забезпечити з урахуванням обставин найбільш вигідне рішення жидівського питання шляхом еміграції та евакуації, я доручаю Вам даним листом зробити всі необхідні приготування до загального вирішення жидівського питання в зоні німецького впливу в Європі… Я доручаю вам швидко представити загальний проект із переліком організаційних мір і конкретних і матеріальних передумов для реалізації того остаточного вирішення жидівського питання, на яке ми сподіваємося".

Джерело: Хілберг (цит. тв.) 2-е видання, с.401 (NG2586-EPS710).

Показово, що цитуючи цей документ (на сторінці 108 своєї книги) Рейтлінгер відтинає початок, який стосується еміграції та евакуації, тоді як цей лист пропонував нове розширення заходів щодо евакуації, прийнятих "з урахуванням обставин" у той час (у січні 1939 року), коли Гітлер ще не володів ні Польщею, ні Францією, тоді як у липні 1941 року він володів всією Європою.

Однак значення тексту Герінга цілком зрозуміле з першого абзацу: політика еміграції або евакуації жидів, що практикувалася дотепер у Німеччині, повинна відтепер, з урахуванням нових завоювань, поширюватися на всі зони Європи, що перебувають під німецьким пануванням. "Загальне вирішення" враховувало нову ситуацію. Воно могло стати "остаточним рішенням" тільки після закінчення війни, коли, у випадку повної перемоги в Європі, включаючи Росію, остаточна евакуація в Африку або ще куди-небудь дозволила б досягти постійної мети Гітлера — "очистити Європу від жидів".

Отже, директива Герінга Гейдріху, якщо не інтерпретувати її відповідно до упередженої схеми, усього лише зужитковувала до Європи те, що доти могло застосовуватися тільки в Німеччині. Мета, безсумнівно, нелюдська та злочинна, але вона ні на один момент не припускала ідеї "знищення", що у Нюрнберзі їй приписував прокурор Роберт Кемпнер, заявляючи:

"Цими рядками Гейдріх і його співробітники отримали офіційне доручення на легальне вбивство (жидів)".

Герінг заявив протест проти англійського перекладу німецьких слів "загальне вирішення" як "остаточне вирішення". Прокурор Джексон змушений був визнати фальсифікацію та відновити істинний вираз.

Джерело: Міжнародний військовий трибунал, IX. 575.

24 червня 1940 року Гейдріх проінформував Ріббентропа про своє бажання здійснити як можна швидше "остаточне вирішення". Він писав:

"Глобальна проблема, поставлена нинішньою присутністю 31/4 мільйонів жидів на територіях, що перебувають сьогодні під німецьким суверенітетом, не може бути вирішена шляхом еміграції: відтепер стає необхідним територіальне остаточне вирішення".

Джерело: Виправдувальний документ № 464 процесу Ейхмана в Єрусалимі.

У той же час Гіммлер послав Гітлерові доповідну записку, що закінчувалася так: "Я сподіваюся побачити жидівське питання остаточно врегульованим завдяки еміграції всіх жидів до Африки або до колонії".

Джерело: "Фиртельяресхефте", 1957,197.

Гітлер приєднався до цієї думки тому що 10 лютого 1942 начальник 3-го відділу німецького міністерства закордонних справ Радемахер писав в офіційному листі:

"Тим часом війна проти Радянського Союзу дозволила нам мати у своєму розпорядженні нові території для остаточного вирішення. Внаслідок цього фюрер вирішив переселити жидів не на Мадагаскар, а на Схід. Таким чином, немає більше необхідності вбачати Мадагаскар для остаточного вирішення".