Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

— Акція набору спрямована, головним чином, на меншини, які проживають на змішаних теренах, з нестабільною перевагою польського населення або меншин (як, наприклад, 13 повітів, перерахованих вище).

— Не гальмується еміграція меншин з інших теренів.

Навіть за нинішніх реальних можливостей заморської еміграції (від 7 до 20 тисяч осіб із Польщі — крім євреїв) у деяких повітах до виїзду на еміграцію достатньо кількох або кільканадцяти тисяч неполяків, щоб досягнути стабільної переваги польського елементу (близько 60 %) впродовж кількох років на території 4–5 повітів.

На пропозицію Міністерства соціальної опіки міжміністерською еміграційною комісією дня 24.11.1938 р. одноголосно прийнято відповідну ухвалу, яка має за основу вищезазначені наміри і у 1938 році повністю введена в дію. Труднощі у широкому здійсненні згаданих директив становлять:

— Валютні привілеї — в середньому на 1 заморського емігранта (незалежно від статі чи віку) припадає близько 1000 злотих, безповоротно вивезених за кордон;

— Обмеження і труднощі з боку держав імміграції;

— Попереднє зацікавлення нашого Міністерства закордонних справ, головним чином, питанням еміграції поляків (аж до 1938 року) з одночасним ставленням до еміграції з Польщі представників слов'янських меншин як до другорядної проблеми.

Підтвердилась та обставина, що бюджетні кредити Міністерства закордонних справ витрачались до цього часу, як правило, на польське осадництво, саме Міністерство закордонних справ виступало навіть з пропозицією призупинення еміграції українців на деякі південноамериканські території (наприклад, до Парагваю).

З огляду на те необхідна масштабна акція Міністерства закордонних справ у напрямку підтримки виїзду русинів до ряду країн імміграції і відповідне спрямування, по можливості, всіх кредитів з бюджету Міністерства закордонних справ на підтримку руського осадництва у заморських країнах. Певні рішення у цьому напрямку вже прийнято. (…)

AAN, PRM, akta grupowe, 148–264, s. 9

Міністерство закордонних справ.

Суворо таємно.

Справи Східної Малопольщі.

І. Загальні зауваження

Розглядаючи проблему Східної Малопольщі з точки зору інтересів держави, стверджую:

— Належність тієї провінції до Речі Посполитої вважаю необхідною і незамінною умовою запевнення Польщі можливості проведення власної і незалежної закордонної політики. Втрата цієї провінції звела б безповоротно нашу державу до ролі другорядної, що з огляду на двох наших небезпечних сусідів мусило б закінчитись залежністю від них Польщі і обмеженням її незалежності.

— Забезпечення наших територіальних інтересів у цьому регіоні випливає, у першу чергу, з загальної політики Польської держави стосовно всіх держав, які відіграють важливу роль у європейській політиці, а стосовно Німеччини і Росії у першу чергу. Крім того, вона пов'язується з українською проблемою, яка, незважаючи на відсутність організованого державного життя цього народу, становить, тим не менше, важливий об'єкт суперництва у міжнародній політиці.

З міжнародного погляду справа Східної Малопольщі найповажніше виходила завжди як фрагмент так званої великої української проблеми, причому принциповими партнерами завжди були або Росія, або Німеччина.

Спроби виділення цієї провінції, здійснювані у процесі мирної конференції, незважаючи на пропаганду теоретиками «національного» формування мапи Європи, розігрувались практично на користь Росії проти німців. Польська політика ефективно протистояла цим спробам. Нині українська проблема широко пропагується як антиросійський фактор, і то двома джерелами: а) певні німецькі кола намагаються повернутись до старої політики «Дранг нах Остен» під прикриттям антикомінтернівської акції і б) багато політичних чинників Західної Європи, а частково й Сполучених Штатів, зважаючи на небезпеку німецького тиску, прагнуть «підказати» німцям дорогу на схід.

Незалежно від мого переконання, що галицькі русини мають мало спільного із справжньою Україною, тобто провінціями на обох берегах Дніпра, мушу ствердити, що широко розповсюджена у всьому світі пропаганда цим фактом нехтує, завдяки чому є узагальнена думка про нібито вирішальне значення русинського елементу у справі України.