Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

І. Головні директиви до дії

— Належить погодитись, що правильне вирішення українського питання у Східній Малопольщі в позитивному сенсі для польської державності у нинішній ситуації полягає перш за все у площині швидкого забезпечення переваги кількісної (понад 50 %) і динамічної, а особливо економічної, польського середовища над українським.

— Не заперечуючи реальних можливостей, які існують у питанні збільшення кількості польського населення на селі (парцеляція, осадництво, навернення зрусифікованої сільської шляхти), треба підкреслити, що набагато більші перспективи на її примноження має місто.

Також українське суспільство, вважаючи однією з головних причин невдачі заколоту в Східній Малопольщі у листопаді 1918 року відсутність сильнішого українського середовища у містах, подальшим етапом розбудови свого національного життя вважає розвиток власного міщанського стану і «здобуття міст», а перш за все Львова, з якого прагнуло б зробити власну національну столицю. У своїй діяльності в напрямку українізації міст головний натиск українці роблять на оволодіння торгівлею, промисловістю і ремісництвом.

З огляду на вищенаведене головною директивою до дії, яка має за мету зміцнення польського елементу у Східній Малопольщі, належить визнати прагнення до створення у цьому регіоні сильного і численного польського міщанства.

— Однією з найважливіших перешкод, які стоять на шляху до створення сильного польського міщанського стану у Східній Малопольщі, належить вважати виняткове зайняття міст і містечок у цьому регіоні єврейським елементом.

Наскільки аналогічна ситуація у містах, які знаходяться на решті території Речі Посполитої, крім свого загальнонародного, економічного й суспільного негативного значення, не перебуває у безпосередньому зв'язку з можливістю утримання національного польського характеру цих же територій, то у Східній Малопольщі вирішення єврейської проблеми на користь польського елементу значною мірою зумовлює успіх цієї акції, яка має на меті забезпечення переваги польськості й тривале зміцнення польської державності на цій ділянці. Тому необхідно застосовувати методи і засоби такого роду, щоб, з одного боку, можна було ефективно стримати збільшення єврейського економічного майнового стану й впливів і щоб темп розвитку українського економічного елементу був якомога сильніше загальмований. З другого боку, так, щоб для польського елементу були створені якнайкращі умови, які роблять можливим його економічний розвиток і те, що за тим іде, — збільшення його чисельності.

4) Крім цього, необхідно виробити у польських економічних колах, особливо Львова й території Східної Малопольщі, переконання, що цей округ не перебуває поза межами уваги економічної програми уряду і не становить забутої території або на який не звертають уваги, а навпаки, у цьому регіоні створюються винятково корисні умови для виникнення і розвитку чисто польських економічних осередків.

З огляду на те незмірно важливо негайне посилення державної інвестиційної акції у Східній Малопольщі. (…)

AAN, PRM, akta grupowe 148–264. S. 262

Міністерство закордонних справ Суворо таємно

Головні напрямки еміграційної політики на території Львівського, Тернопільського і Станіславського воєводств.

І. Південно-східні воєводства як територія еміграції

На усій території південно-східних воєводств тільки західні повіти Львівського воєводства, а конкретно: Тарнобжег, Кольбушова, Жешів, Кросно, Ніско, Ланьцут, Пшеворськ і Бжозів, мають стабільну перевагу польського елементу серед сільського населення, становлячи частину суцільної етнографічної території, на якій проживають поляки.

Нестабільну перевагу мають тільки два повіти: Ярослав — 57 % і Скалат — 54 %. Решта повітів показують стабільну кількісну перевагу сільського населення. Найгірше виглядає ситуація поляків у Станіславському воєводстві, де в окремих повітах від 3 до 27 % поляків (на селі) і у північно-східній і південно-східній частині Львівського воєводства (наприклад, Турківський повіт — 4 % поляків).

Тому якщо не враховувати польської етнографічної частини (західної) Львівського воєводства, належить визначити територію південно-східних воєводств як територію з перевагою руського населення. Встановити точно величини переваги однієї з тих двох національностей, особливо коли розглядаються дані по повітах, важко.

Але слід вказати повіти, у яких налічується не менше ніж 40 % поляків, які творять так звану польську артерію, що простяглась від Збруча аж до Львова, а саме:

Повіт % поляків на селі

— Скалат 54

— Тернопіль 46