Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

Історія польсько-українських конфліктів т.1

Він знав про те, що після Конгресу буде влаштовано солдатський обід для обох шляхетських рот і екскурсії шляхти з Турчанського повіту, де, вірогідно, доведеться висловлюватись щодо подальшої праці з турчанською шляхтою. Вважав, що для нього це незручно, бо тут він мусив би чітко окреслити свою позицію. Не знайшов іншого викруту, як бажання відвідати знайомого. Цей вчинок дуже виразно його характеризує. На підтвердження викладеного подаю факт, що Височанський вступив у шлюб з українкою.

— Яворський-Мартич Ян — війт колективної гміни Турка, Ільник, Явора, Мельничне. Людина енергійна, повен запалу у цьому напрямку, користується повагою у місцевого населення. У переконаннях цієї людини не можна сумніватись. Крім того, дружина Яворського є полькою, сестра підполковника Цадека, командира 5 ппс у Саноку.

Як видно з переліку осіб, зацікавлених шляхетською справою, то у самому місті Турка буквально немає з ким ні розмовляти, ні працювати, крім сенатора п. Пульнаровича і війта Яворського.

— Зубрицький, війт колективної гміни Ясьонка Масьова, користується повагою. Лояльний і має хист у цьому напрямку праці. При свідках, інших війтах колективної гміни, висловив бажання зміни обряду. Має писаря українця Тріску, який перешкоджає йому в праці.

— Комарницький, війт гміни Комарник, походить з місцевої шляхти. Лояльний, поважний, висловлює бажання праці над усвідомленням шляхти у своїй гміні. Комарницький також при свідках висловив бажання зміни обряду.

— Височанський, війт колективної гміни Висоцько Вижнє, римо-католицького обряду. Лояльний, на жаль, малоенергійний і не має впливу.

— Білінський, секретар спільної гміни Турка, людина нестійкого характеру, здатний працювати як для однієї сторони, так і для другої. Але може працювати тільки під наглядом і згідно з прийнятим планом.

— Духовенство всього Турчанського повіту є переважно греко-католицького обряду. Звідси випливає, що на території всього повіту церкви переважають над костелами. Деякі села, як, наприклад, Вовче, Ільники, Комарники, мають по 2 і 3 церкви, тоді як костелів з каплицями є кілька. Римо-католицькі ксьондзи є у Турці, Борині, Жакотині, Висоцьку Вижнєму і Ломні. Ксьондз римо-католицький у Турці вже поважного віку, і це не дозволяє йому працювати у напрямку усвідомлення турчанської шляхти. Якщо йдеться про Ломну, не досягнуто там жодних результатів праці, оскільки вся околиця Ломни, хоча населена шляхтою, є міцно українізована. Склалось враження, що навіть староство не знає, що Ломну населяє шляхта, бо з цієї місцевості не набирають до шляхетської роти 5 ппс.

Греко-католицьких священиків можна поділити на дві групи: а) старі священики, як правило, походять із місцевої шляхти і є лояльними до Польської держави, навіть симпатизують справі польськості шляхти або поводять себе байдуже. До таких священиків належать священик Стояловський де Штемберг з Явора, священик Піотровський з Ільника, священик Добжанський з Волосянки і священик Тустанович з Комарників. Цю пасивність старих священиків бачить Перемишльський єпископат і переводить їх на пенсію або на село, де взагалі нема шляхти; б) молоді священики тільки частково походять із шляхти, але з сильними українськими переконаннями. Діяльність молодих священиків намагається безперечно довести, що турчанська шляхта — це нащадки бояр і, як така, повинна бути української національності. Свою діяльність вони проводять не тільки у новозаснованих читальнях «Просвіти», але й у церквах, наказуючи населенню молитись за «Матір Україну». До таких священиків належать священик Білінський Слотило з Маткова, священик Стояловський де Штемберг (син пробоща з Явори), священик Іранкович з Вовчого, священик з Бусовиська, священик Гримайло з Дністрика Дубового і священик Марко Тимота з Висоцька Вижнєго. З поведінки видно велику різницю між старими і молодими священиками, і як приклад подаю, що старші священики дозволяли служити до Святої Обідні стрільцям у їхніх стрілецьких мундирах.

11) Вчительство набирається тільки частково з місцевої шляхти, потім з поляків з різних частин Польщі, до того невеликий відсоток становлять українці. З розмов із війтами колективних гмін випливає, що вчительство віддає багато часу і сил усвідомленню шляхти, але оскільки ця праця сформульована згори нечітко, а швидше проводиться самостійно, то приносить слабкі результати.

Незаперечну провину за це несе інструктор позашкільної освіти п. Горак, як твердить сенатор Пульнарович, людина лівого забарвлення.

Якщо йдеться про вчителів-українців, то вони тільки зовні лояльні, а насправді наполегливою і тихою працею намагаються зрусинити молоді шляхетські душі. Усунення цього небезпечного елементу є необхідним, а перебування їх у Турчанському повіті нічим не виправдане.

12) Стрілецький союз. Справжнім засновником «Стрільця» у Турчанському повіті був сенатор Пульнарович. За часів його діяльності у «Стрільці» праця стояла на дуже високому рівні, а стрілецькі відділи досягли найбільшої кількості членів. З часу, коли п. Пульнарович був вибраний сенатором і цю працю віддав своєму наступнику, «Стрілець» поступово занепадає у всьому повіті.

Нині керівником «Стрільця» у всьому повіті є гімназійний учитель п. Галан. Це — молода людина, повна ініціативи, але зайнята професійною працею, тому не може часто перевіряти на місці праці нижчих комендантів. Складається також враження, що і нове середовище, у яке він потрапив, не дозволяє йому наразі проявити результати своєї праці. Але є фактом, що «Стрілець» у Турчанському повіті занепадає, і це настільки прикро, що серед місцевого населення назвати когось із членів «Стрільця» греко-католицького віросповідання стрільцем є рівнозначне з поняттям «поляк». Не підлягає сумніву, що вину за такий значний занепад «Стрільця» у Турчанському повіті має перш за все Головний комендант «Стрільця» у Перемишлі. Вірогідно, він недооцінює важливість цієї організації, і тільки цим можна пояснити той факт, що інспекція Головного коменданта в окремих селах проводиться раз на кілька років. Цікаво також те, що цю функцію виконує в управлінні «Стрільця» єврей Зигмунт Шехтер.

12) Характеристика населення шляхетського походження.

В цілому шляхта є греко-католицького віросповідання руської національності і дуже рідко признається до української національності. Найгірше з цієї точки зору виглядають околиці Ломни, Бузовиська, Дністрика Дубового, Великої Волосянки, Локтя і Замкової Топольниці, де населення шляхетського походження вже є українізоване і не знає про своє шляхетське походження. Добре з цієї точки зору виглядають села Матків, Явора, Івашківці, Мохнате, Висоцько Вижнє і Гусне. Села Мельничне й Ільник становлять досить різноманітний елемент, бо тут поряд з населенням шляхетського походження польської чи руської національності зустрічаються українці і комуністи. У всіх селах також проживають переважно селяни. Шляхта відособлюється від селян одягом, титулами, підбором шлюбів і ставленням до Польської держави. Вся шляхта переважно є лояльною і не може погодитись з тим, аби бути українцями, бо ними можуть бути, згідно з їхніми твердженнями, лише селяни, хоча молода генерація шляхти під впливом діяльності українських священиків позбавлена сумнівів.

14) Підсумовуючи це все, дійшов до переконання, що праця на території Турчанського повіту проводиться хаотично. Вона не є впорядкована: який напрямок праці повинен бути на першому місці, яких людей до цього залучити, а яких усунути, хто повинен керувати працею і відповідати за її виконання. а) Належить налагодити співпрацю між військом і населенням Турчанського повіту так, щоб стрілець-шляхтич, який відбуде військову службу, міг у подальшому знайти виховання і опіку у польському дусі. Щоб така співпраця відбулася, Турчанський повіт належить передати, з огляду на нагляд і вишкіл, окружному коменданту ПВ 5 ппс. При такому підході до праці налагодилась би співпраця між Окружним комендантом ПВ і командирами шляхетських рот. Комендант ПВ мав би можливість проводити на місці потрібну пропаганду і заохочувати стрільців до вступу, після завершення військової служби, до стрілецького союзу. На місцевості мав би можливість перевірити, які результати приносить його праця. б) Належить домогтися створення першорядного вчительського складу з інспектором позашкільної праці на чолі, найвищих моральних якостей, які зорієнтовані спеціально на такий напрямок праці, причому першість повинен отримати шляхетський елемент місцевого походження. Вчительство, безумовно, повинно належати до «Стрільця», а серед шкільних дітей утворити молоду гілку «Стрільця» — «Орлята». в) Староста повинен користуватись висловленим бажанням війтів колективних гмін до переходу у римо-католицький обряд і негайно його проводити. Зрозуміло, що війти, які змінять обряд, будуть зацікавлені проводити сильну агітацію серед місцевого елементу за зміну обряду, бо повинні мати підтримку.

Нагадую, що один із війтів спільних гмін, Юзеф Комарницький, хотів змінити обряд. Але, схоже, у старостві йому пояснили, що війт греко-католицького обряду буде краще виглядати. Це вказує на недопустиме і безглузде угодовство. г) Адміністративна влада повинна допомогти у пошуку заняття тим шляхтичам, які змінять обряд, а землі не мають. Але не так, як до цього часу це відбувалось, дозволяючи поширювати плітки, які псують полонізаційну роботу.

ґ) Влада повинна сприяти матеріальному підйому шляхетських сіл шляхом надання допомоги і створення податкових пільг для бажаючих заснувати магазини. Допомагати у продажу місцевих виробів, наприклад молочних продуктів. д) Негайно поставити костели, а в менших селах — каплиці, користуючись випадком, що шляхта охоче змінює обряд. Кожний місяць у цій справі пізніше може виявитись втраченим, бо, якщо сьогодні ще можна вирішити як звичайну формальність, пізніше треба буде здобувати запеклою боротьбою з молодими наступниками, збаламученими українськими священиками.

Нагадую, що до цієї справи треба ставитись реально у тому значенні, що будувати костели з дерева гмінних лісів, гроші давати тільки на саму вартість будови. Це становить, як я інформував у повіті, лише кілька тисяч злотих. Джерела інформації: ad 1) Моя розмова зі старостою, війт гміни Турка — Яворський-Мартич. ad 1 с) Інформація сенатора Пульнаровича. ad 2) Інформація війтів колективних гмін. ad 3) Сенатор Пульнарович. ad 4) Власне спостереження й інформація війтів колективних гмін. ad 5, 6, 7, 8, 9) Власне спостереження. ad 10, 11) Інформація війтів колективних гмін і стрільців 2 шляхетської роти. ad 12) Та сама інформація і спостереження на місці, на території, ad 13) Інформація війтів колективних гмін і стрільців 2 роти.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія польсько-українських конфліктів т.1» автора Сивицкий Николай на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої“ на сторінці 69. Приємного читання.