Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

Вважаю, що справу будування костелів належить вважати дуже необхідною. Негайно поставити костели, у менших селах каплиці, користуючись з нагоди, що шляхта так охоче прагне змінити обряд. Кожний місяць у цій справі може пізніше виявитись втраченим, бо, якщо сьогодні це можна вирішити як звичайну формальність, пізніше треба буде здобувати запеклою боротьбою з молодими наступниками, збаламученими українськими священиками.

Д. ОСВІТНІ ВИСНОВКИ І ПОБАЖАННЯ

Крім утворення бібліотеки, що ефективно здійснило Товариство розвитку Східних земель, розпочали пропагандистський наступ шляхом підтримки літературної і видавничої творчості для усвідомлення турчанської шляхти.

Виявили завдяки стрільцям і спеціально посланим цивільним особам, що шляхта читає руські видання на тему Січі запорозьких козаків і т. п., наприклад, про отаманів Дорошенка, Сагайдачного, Мазепу. Тому необхідно підштовхнути наших письменників до відцовідної акції, наприклад професора Ф. А. Оссендовського, який вивчав Прикарпаття і Турчанщину з описовою метою, — він повинен написати спеціально для цілей Товариства розвитку Східних земель роман про підкарпатську шляхту, наприклад від кінця XIV і початку XV століття, щоб показати їх заслуги перед королями й відносно кордонів Польської держави і розкрити їх тодішню польськість, решту шляхта собі сама доспіває.

— 5 ппс опрацьовує історію турчанської шляхти і незабаром видасть її друком і безплатно роздасть стрільцям.

— Для шляхетських бібліотек створити спеціальний каталог нових книжок, замовлених у письменників Товариством розвитку Східних земель, і старих книжок, але придатних для роздумів і умов прикарпатської застінкової шляхти, наприклад «Девайтіс» і «Сірий порох» Родзевичовни.

Е. ВИХОВНІ ВИСНОВКИ — ЗБЛИЖЕННЯ ВІЙСЬКА З МІСЦЕВОЮ ШЛЯХТОЮ

Усі літні табори (концентрацію підхорунжівок резерву) слід влаштувати у повітах, які схильні до польськості, наприклад у Турчанському повіті, — це має подвійну мету — пропагандистську і економічну. Серйозним кроком уперед буде табір санітарної підхорунжівки у Коморниках. У наступному році вислати підхорунжівку резерву 22 ДПГ, наприклад до міста Явора, де є залізниця, шосе, ліс і ріка, а населення — польського шляхетського походження і греко-католицького віросповідання.

У цьому році у місяці липні, наприклад 19.VIІ, влаштувати спільно з санітарною підхорунжівкою 5 ппс і Військовою Родиною великий з'їзд і свято у Комарниках (Турчанський повіт), а дохід віддати на користь побудови костелу. Організацією польової Служби Божої і свята займуться санітарна підхорунжівка і війти найближчих гмін.

На цю урочистість 5 ппс звільнить стрільців, турчанську шляхту обох рот і вишле на 2 автомобілях оркестр. На цю молитву, пропагандистську проповідь і свято повинні приїхати вищі керівники з Перемишля, командири полків і офіцери 5 і 6 ппс, а також представники адміністративної влади.

Є. ВИСНОВКИ У СПРАВІ ЛИЦАРСЬКОГО СОЮЗУ

Прискорити утворення Лицарського союзу на Прикарпатті так, щоб ще перед звільненням у резерв залучити до нього 2 шляхетську роту (старший вік).

Відкриття Союзу зробити у Турці, надзвичайно урочисто залучивши до цього частину офіцерів 5 і 6 ппс, а також офіцерів з усієї армії з прізвищами, які повторюються у Турчанському повіті (наприклад, полковник Сас Гошовський, командир 37 ппс, полковник Сас Жураковський, командир 40 ппс, підполковник Яворський з окружного шпиталю № X і т. п.).

З виховною метою належить спільно з шляхтою Турчанського повіту зібрати гроші на прапор для Лицарського союзу, наприклад амарантового кольору, з одного боку образ Матері Божої Ченстоховської, а з другого — Польський Ягеллонський Орел, а по кутках, як на військових прапорах, герби Сас, Корчак, Леліва, Любіч і т. п. як такі, що найчастіше зустрічаються на Прикарпатті.

Ж. ВИСНОВКИ ЩОДО ОПІКИ НАД СТРІЛЬЦЯМИ РЕЗЕРВУ

Над усіма стрільцями підкарпатської шляхти, які у полку виявили бажання співпраці і перейшли у римо-католицький обряд, повинна бути організована опіка після їхнього звільнення з війська.

Тут йдеться, головним чином, не тільки про залучення їх до праці у «Стрільці», до Лицарського союзу і т. п., а й про надання реальної опіки перш за все для тих, хто, не маючи ні землі, ні побутових умов, буде втрачений для польськості без допомоги адміністративної влади.

З цією метою подаю список стрільців старшого віку, які вже перейшли у римо-католицький обряд і через відсутність майна потребують допомоги і опіки, наприклад посаду лісника у гмінних лісах, що може зробити староста, наприклад роботу в гмінних молочарнях (це можуть зробити війти під натиском старости), наприклад один інтелігентний і спритний стрілець, який добре володіє польською мовою усно і письмово, просить посаду гмінного писаря (така посада є у війта Зубрицького на місце українця Тріски), наприклад посади шляхової сторожі — праця при залізниці, що навіть розпорядженням міністра у військових справах наказано.

Вважаю, що тим стрільцям належить дати ці посади, оскільки вони є свідомими поляками, — тому що вони ще є військовим резервом, — що сидять там по кілька десятків років і були господарями тієї землі, — що, отримавши ці посади, будуть прекрасними пропагандистами польськості, сили і впливів Польської держави й ідеї подальшої полонізації шляхти.

На завершення доповідаю пану генералу, що справа вже так визріла у полку і на місцевості, що греко-католицькі священики, спостерігаючи масовий перехід стрільців у римо-католицький обряд, починають проголошувати анафему з амвонів.