2.ІІ. 1917
Любий, добрий друже!
Від щирого серця я дякую Вам за прекрасний хліб та за милий лист! Добрі поради є для мене особливо приємні. Я буду дотримуватися Вашої поради та листування із згаданими Н., які припиняють справи із таборами, я вважаю це за краще та за надійніше. На жаль, я припустив одну необережність, але я гадаю, що вона буде без наслідків!
Одним українцям, з якими зустрівся, я віддав фотографію, яку я Вам теж відіслав; вони прохали мене віддати її до «Вісника»364, я виконав їх бажання, тому що я у цьому нічого поганого не знаходжу, оскільки, по-перше, я можу фотографуватися так як я хочу, а по-друге, у цьому нема нічого поганого; цей журнал все одно ніхто не читає, тобто ніхто з поважних кіл суспільства, отже, це майже ні на що не впливає, я гадаю так. І потім ще до того йде безвинна стаття, яку я теж прочитав, а саме, що мій 13 полк уланів мене шанує, та що вишивану блузу я отримав від них як подарунок, отже, зовсім невинна стаття! Я сподіваюся, що це справі не зашкодить! Хвала Господу, що я був таким обережним і дав мою фотографію без підпису. За долучену газету дякую Вам від усього серця, стаття є дуже доброю, і, у свою чергу, я теж дякую Вам за добру та систематичну працю! З приводу легіонів я зроблю все можливе і зараз сконцентрую на цьому усю мою увагу. Я вважаю, що це є також дуже важливою справою. Тим часом Ви повинні будете отримати мій офіційний лист, який Ви, може, і використаєте! З приводу К. справи я хочу 15 числа цього місяця піти до Й[ого] В[еличності], якщо він тут буде, та одразу при нагоді хочу перемовитись декількома словами про легіон, яким він і сам опікується. Я сподіваюся, любий друже, що Ви не тримаєте на мене зла, що я так необережно відіслав фотографію! Адже на помилках вчаться, отже з цього моменту я буду ще обережнішим, більше нічого не робитиму без Вашої, любий друже, поради, тому і надалі, якщо Ви мені писатимете і радитиме, я буду нескінченно вдячний. Мене вже розбирає допитливість і я дуже переймаюсь з приводу Вашого відпочинку у Пасічній! Я вже цьому радію. Ці канікули на Волині були, мабуть, чудовими! Я часто думаю про моїх людей та чудову країну, яка стала мені новою Батьківщиною. Я і надалі працюю над нашою справою і буду далі працювати дуже обережно та систематично відповідно Вашої програми, бо Ви, любий друже, у пошуках знаєтеся найкраще! Мені вже дійсно добре і я поступово набираю вагу, чим зобов’язаний Вами надісланому хлібу, за що я дуже дякую. Я вже зараз дійсно радий майбутньому знайомству з Каетаном. Будь ласка, привітайте від мене Вашу дружину та мого підопічного і перекажіть мої поздоровлення до дня народження; за 8 днів, тобто 10 лютого, я святкуватиму свій 22 день народження. Тут зараз чудова зимова погода, багато снігу, добрі катки та мороз. Я був би Вам нескінченно вдячний, якби Ви мені написали найважливіші пункти стосовно легіонерів, тоді я одразу зміг би почати працювати над цією справою. Як я дізнався завдяки моїм розслідуванням у цій справі, міністерство оборони країни повинно у К. К. зробити заяву, у якій буде запропоновано АОК створити з 6 окремих підрозділів українську бригаду легіонів! Із цього могла би вийти гарна справа! Теперішній комендант, наскільки я знаю, чех і його звуть Кікаль! Він має тісний зв’язок із мафією, і якщо [вона] щось захоче, хто стане йому на шляху? Але, не зважаючи на це, я працюю далі, бо переконаний, що працюю для важливої та великої справи, яка незабаром втілиться у життя. І взагалі, я констатую, що зараз повсюду панує піднесення та активний, свіжий рух, який виник, звичайно, також завдяки нашим зусиллям. Тому я прошу Вас, любий, добрий друже, пробачити мені мою необережність, але я зробив це лише із добрими намірами. Із щирим проханням про дальші поради залишаюсь Ваш вірний, щирий, відданий українській справі та вдячний
Вільгельм Габсбург
(Там само. — Арк. 59–60 зв. Автограф нім. м.).
№ 24Вілла Райнер Баден біля Відня
8.ІІ. 1917
Любий, добрий друже!
Сьогодні я пишу Вам повідомити найкращі новини! Сьогодні об III-ій я був у Й[ого] В[еличності] у справі К., яка була сприйнята дуже добре, я також повідомив йому про меморандум, що є дуже важливим для нашої справи. У розмові із ним я вказав на Вашу видатну діяльність, що було сприйнято дуже добре, і я сподіваюся, що дуже скоро я зможу Вас поздоровляти, мій любий друже. Він був зі мною дуже, дуже люб’язний, я пробув у нього довго, і ми розмовляли сидячи за одним столом, що трапляється дуже рідко, тому що зазвичай аудієнції тривають дуже недовго. Я сповнений «найкращих» сподівань стосовно нашого майбутнього. Тільки спокій та терпіння. Ті документи, що Ви мені прислали, які були для мого меморандуму дуже важливими, я відсилаю Вам знову та щиро дякую за них. Отже, я прошу Вас, любий друже, цю статтю про мене, яку переслав Вам у минулому листі, про те, що я 8 лютого був на аудієнції, віддати в українські газети! Я сподіваюся, що дуже скоро Вам дадуть знати, що справа К. вже вирішена, тому Ви можете і мій офіційний лист теж віддати до українських газет! Справу Б. я вже завчасно порушив, але вона зараз не вирішується, треба буде перечекати 1–2 роки і лише потім знову згадати про цю справу. Я пересилаю Вам також «Вісник» із моєю фотографією та статтею, все це вже пройшло відому цензуру, тобто тут немає ніякої небезпеки! Два дня потому я отримав телеграму від одного графа з українського легіону, яка дуже мене вразила і втішила! Але на жаль я був не в змозі йому подякувати, оскільки його ім’я було написано нерозбірливо. Тому я Вас дуже прошу одразу написати мені його ім’я та адресу, бо я дуже хотів би його подякувати за такі милі та теплі слова, які мене нескінченно порадували! Я дуже щасливий, що нарешті крига на верхівці скресла, і стало можливим, у будь-яку мить на самій верхівці зробити усе можливе для моїх людей! Я дуже радію, що нарешті нам це вдалося, хоча і не без перешкод, але про них я розповім Вам при зустрічі! Тому я дуже хотів би, щоб Ви, любий друже, приїхали б якось до Відня, бо я маю обговорити із Вами дещо дуже важливе. Точну дату я Вам наразі сказати не можу, і я себе питаю, чи взагалі Ви матимете можливість зі мною зустрітися? Далі, я чув у Відні, що Ламерун частенько буває у Діллера! Я сподіваюся, що це для Вас новина. Я надсилаю Вам мої фотографії із підписом, як і обіцяв. Тепер прошу Вас написати мені, чи є д[октор Кирило Трильовський надійною людиною? Я Вас питаю про це тому, що я лише після Вашої рекомендації хотів би потім із ним познайомитися. Вибачте мені будь ласка, що я пишу дуже стисло, адже я маю ще дуже багато чого зробити! Будь ласка, цю статтю про аудієнцію вже в українській газеті перешліть мені. Цими днями мені знову стало трошки гірше, але вже зараз, дякуючи Богові, зі мною все гаразд і знову здоровий, тому знову дуже наполегливо працюю і маю дійсно мало часу, бо дуже багато роботи! Я сподіваюся, що Ви задоволені моєю працею. Після сьогоднішньої аудієнції я піду ще й 15 числа, про що Вам одразу напишу, і спробую К. справу прискорити. Заздалегіть дуже радію з приводу Вашого повідомлення із Пасічної. Отже, будь ласка, любий друже, напишіть мені негайно, бо я вже тривалий час від Вас нічого не отримував!
Із щирими вітаннями залишаюся завжди Ваш старий, вірний та вдячний українець
Вільгельм Габсбург
(Там само. — Арк. 62–63 зв. Автограф нім. м.).
№ 25Вілла Райнер
Баден біля Відня
14.11.1917
Любий, добрий друже!
Щойно отримав речі, які Ви мені передали та переслали по пошті, а також довгого листа, за що я щиро вдячний. Як Ви вже знаєте, я був у Й[ого] В[еличності], та зробив усе можливе! Я сповнений великих надій. Хочу Вас запитати ще раз, чи не могли б Ви приїхати до Відню? Я маю з Вами дещо терміново обговорити! Будь ласка, напишіть мені одразу, чи можете Ви приїхати? Я щиро дякую Вам за цікаві документи. Що стосується справи ерцгерцогині Софії, то тут Ви можете бути впевнені, що я усе триматиму у таємниці!! Якої великої радості завдав мені милий лист від легіонерів! Але я дуже прошу Вас зберігати безпеку та потаємність! Через Трильовського Ви можете не переживати, оскільки я його особисто не знаю, і за Вашою порадою не маю наміру з ним знайомитись! Буду намагатися виконати все, що Ви вказали у переліку пунктів! Ви ж знаєте, що я для Вас роблю усе із задоволенням, усе можливе!
Ще раз повторюю, тримайте усе у повній таємниці, дотримуйтесь безпеки, оскільки, як мені стало відомо, пішли поголоски у Відні! Я не знаю саме через кого, але від одних єгерів почув: що я цікавлюся у[країнцями]та дуже за них заступаюся — ці кружляючі плітки мені дуже неприємні, і до того ж це може дуже зашкодити нашій справі! Через це я дуже стурбований і хочу негайно із Вами порадитись, це дуже важливо, щоб нарешті покласти цьому край — тому що це може нам дуже нашкодити, але, на жаль, я ще не знаю, від кого ці плітки йдуть. Тому ще раз як застереження я прошу Вас, негайно спаліть усі мої листи, і особливу увагу приділіть фотографіям! З приводу старшого лейтенанта Райсца навряд чи я зможу щось зробити, тому що стосовно цього є дуже суворі постанови. Тут я хотів би чимось зарадити, але маю мало надій. Я Вам навіть не можу переказати, наскільки мені є неприємними ці дурні розмови у Відні, сподіваюся, що це скоро закінчиться, бо для нас це може вилитися у дуже погані наслідки! Дай Боже, щоб це нам не нашкодило, тепер я повинен буду деякий час відмовлятися від підтримки і повинен бути дуже обережним, доки усе після цих пліток заспокоїться, я не можу второпати, як можна бути такими дурними людьми, щоб таке розповсюджувати, вони ж тільки заважають нашій справі! Тому прошу написати мені, чи можете Ви приїхати? Бо я вірю, любий, дорогий друже, що лише Ви можете усім цим панам сказати, щоб вони буди обережними, перш ніж через ці дурні плітки шкодити нашій справі! Я мушу відверто сказати, що це повідомлення зачепило мене дуже сильно і з неприємним відтінком, і я вірю, що Ви мене в цьому прекрасно розумієте. З приводу відомої статті про аудієнцію я можу йти до газети цілком спокійно, бо це аж ніяк не зашкодить, і вже ця стаття надрукована також в німецьких газетах. Та саме у Відні галасують, що я маю відносини із Левицьким, що є ще більш недоречним, оскільки я його зовсім не знаю, і, навіть, ніколи із ним не переписувався! Отже, це теж тримайте у повній таємниці! А в іншому тут більше нічого нового не відбувається. Я сподіваюся, що К. справа скоро буде завершена, це принесе мені чималу радість, що зовсім скоро я зможу Вас поздоровити. Мені вже дійсно дуже добре і сподіваюся скоро бути поруч із Вами! Ще я хочу попрохати у Вас поради та спитати Вас, якої Ви думки про ці плітки? Я сподіваюся, що всі ці неприємності скоро минуться і та про них усі забудуть, дай-то Боже, щоб усе так і трапилось! Ваше повідомлення з Пасічної мене дуже втішило і я дуже зворушений Вашими теплими словами. З тих пір як я тут, часто думаю про мій полк і моїх хоробрих людей, а також про таку гарну країну! Наразі закінчую, щиро дякую Вам, любий друже, за Вашу доброту та ще раз прошу у Вас про пораду, обережність та таємничість, і, будь ласка, напишіть мені, чи можете Ви приїхати до Відня?
Із найщирішими вітаннями залишаюсь завжди Ваш вдячний, щирий та завжди вірний
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Український патріот з династії Габсбургів» автора Терещенко Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II. Документи і матеріали“ на сторінці 15. Приємного читання.