Розділ «Частина II. Документи і матеріали»

На жаль, фотографії я ще не можу відіслати, оскільки вони не готові; але як тільки будуть виготовлені, я одразу вишлю Вам 30 штук необхідних фотографій (та негативи) для подальшого розповсюдження вже на Україні! Якщо це буде можливим, то, будь ласка, помістіть одну фотографію в українському журналі!

Я прошу Вас, якщо Ви поїдете у Пасічну та передаватимете [воякам] в окопах вітання, то додайте і мої також, перекажіть, що і я із задоволенням відвідав би Пасічну! Я вже дуже радію, що скоро побачу Каетана! Також щиро дякую за фотографії від Шептицького, від цієї святої людини, яку я дуже поважаю, і, по-друге, за фотографію, де зображені мої добрі, старі хоробрі друзі по окопах, отже, за це все дуже, дуже дякую! Будь ласка, після Вашого приїзду з Пасічної одразу пишіть мені, при можливості вишліть мені звідти фотографії, та не забудьте привітати від мене [вояків] в окопах, та висловіть мою любов і вірність моєму народові та країні. Я дотримуюсь кожної Вашої поради стосовно кожного пункту з Вашого останнього листа. Будьте певні, мій любий, добрий Гужковський, що я працюю дуже старанно та роблю все найкраще для нашої справи і з цим я залишаюсь вірний Вам, а також нашій країні та народові, вдячний, відданий та щирий

Вільгельм Габсбург

Вілла Райнер Баден біля Відня

27.1.1917

Любий друже!

Я щойно отримав Ваш милий лист із добрими порадами, яких я, само собою зрозуміло, буду дотримуватися. Що стосується обережності, то тут будьте спокійні. Про важливі справи я розмовляв із д[окто]р[ом] 0[лесницьким], він виявився дуже симпатичним, розумним чоловіком та справжнім патріотом! Розмовляючи з д[окто]р[ом] Меленевським про загальні справи, я поцікавився у нього, чи можу познайомитись з якимось українцем з Києва. Доктора Окунєвського я знаю досить давно, ще з ранішніх часів. Він як лікар-терапевт у Полі360, біля моря працює санітарним лікарем, він є справжній патріот, доволі надійна та стримана людина. Отже, любий друже, будьте спокійні. Я дуже радий, що Вам сподобались мої фотографії. Наступні будуть готові десь за тиждень, це ті, які Ви просили в мене для поширення серед українців. Я дуже радий знайомству із Каетаном. Ви питаєте мене, коли я піду до Й[ого] В[еличності], зараз відповісти Вам я поки ще не можу, оскільки, по-перше, його зараз немає, і я залишуся тут ще на 1–1/2 місяця, але Ви можете бути спокійні, тому що я обов’язково піду до нього з приводу К. справи, я не такий вже і слабкий для цієї справи, ця справа є дуже важливою і я Вас, любий друже, настільки поважаю, що не можу для Вас цього не зробити. З приводу нового будинку я працюю дуже багато і сподіваюся на успіх — тут в нашій справі є ще над чим працювати, тому я прошу дещо поспішити, бо всі справи повинні бути зроблені, поки я тут! З фронту все це зробити буде важко.

Я Вам дуже вдячний за відому рекламу, та прошу Вас і надалі проводити її і у Пасічній. Будь ласка, перекажіть Вашій дружині мої найщиріщі вітання, а також Каетану, моєму підопічному! А зараз я хочу із Вами ще дещо обговорити. Справа К. нам напевне вдасться, у цьому я переконаний. Якщо Ваше визнання пройде успішно, про нього напишуть у газеті, то тоді я Вам напишу «офіційного» вітального листа, якого я попрохав би Вас опублікувати в українській газеті. Це було б дуже добре, тому що це вітання надасть справі святкового завершення. Зміст цього листа я Вам обов’язково перешлю для попереднього перегляду. Я сподіваюся, що Ви погодитесь зі мною.

Наразі закінчую, я і надалі ретельно працюватиму та залишаюся із щирими вітаннями завжди Ваш щирий, вдячний та вірний

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 54–55 зв. Автограф нім. м.).

Вілла Райнер

Баден біля Відня

1.2.1917

Любий друже!

Нарешті я можу знову написати Вам, мій любий друже, вже довшого листа. У мене дійсно обмаль часу, адже українська справа є дуже складною, і завжди необхідно багато чого робити, якщо дійсно ретельно працювати. На наступних тижнях, десь 10–15 лютого, я маю намір піти до Й[ого] В[еличності] з приводу Вашої К. справи та одночасно хочу дещо нагадати про країну Україна та її народ, хоча разом обидві справи не можуть бути розглянуті; потім, на наступних днях я їду до Відня, щоб провести дещо для нашої справи у міністерстві зовнішніх справ, детальніше про це напишу після перемовин там. Йдеться про український легіон, по-перше, яким Ви будете керувати, по-друге, щоб Ви мали [український] провід, а не чеха на ім’я Кікаль!361 Потім я маю ще дещо зробити в АОК, де я хочу звільнити від військової служби д[окто]ра Цегельського362, оскільки він буде потрібний у Відні, але я думаю, це буде важким завданням, тому що відносно звільнень від військової служби існують дуже суворі адміністративні розпорядження. Але все, що може бути зробленим, буде зроблено. Отже, як Ви бачите, любий друже, я працюю, наша справа рухається добре, потім, я також констатував той факт, що вітер у міністерстві зовнішніх справ віє в наш бік, тобто до справи поставилися із розумінням, прихильністю та із наміром допомоги, що є дуже добре. До цього листа я докладаю ще конверт із офіційним листом до Вас. Якщо Ви зможете, то, будь ласка, я прошу Вас віддати цей лист надрукувати в українській газеті, це може дуже вплинути на читача! І тому я впевнений, що К. справа піде легко! Отже, щойно Вас повідомлять про Ваше офіційне призначення, будь ласка, одразу віддайте мого листа до друку у газеті, оскільки я гадаю, що цим ми справимо дуже добре враження, а як Ви гадаєте? Будь ласка, зробіть так, як Ви вважаєте за потрібне, й одразу напишіть мені про це! Про Ваше ставлення до цього я потім напишу ще одну статтю, яку я Вас попрошу теж розмістити в українській газеті, але прошу зробити це, лите після того, як я Вам напишу, тобто після того, як я матиму зустріч із Й[ого] В[еличністю]. Я гадаю, що ця стаття також буде дуже корисною, оскільки, по-перше, українське суспільство знову почує щось від мене, по-друге, у цій статті можна буде прочитати, як я працював для нашої справи! Я маю написати цю статтю у досить стриманому тоні, тому я можу спокійно піти до газети. Будь ласка, напишіть мені, якої Ви про це думки та чи згідні Ви із цим? Знову лунає в моїй голові «Верховино», я знаходжуся із моєю країною та людьми у гарному настрої, і часто згадую таку гарну та таку далеку Україну. Я радію моєму знайомству із Каетаном! У мене дійсно хороший настрій і робота для моєї країни додає мені великої радості. Чи Ви вже отримали мою фотографію? Згодом я перешлю Вам залишок із негативами, щоб їх можна було розмножити. Як було у Пасічній? Я сподіваюся мати можливість у майбутньому зробити дещо для [вояків] в окопах, потім я працюватиму над тим, щоб українські (державні) школи прийшли до Волині, і щоб в офіційній мові вживався термін не «Рутенці», а — «Українці», і у цьому сподіваюся на успіх. Потім я хочу розшукати доктора Трильовського363 та обговорити дещо з ним стосовно легіонерів; я його особисто ще не знаю, але вже листувався з ним. Більше тут нічого не відбувається, отже, ще раз, любий друже, я Вас запевняю, що старанно працюю над нашою справою; з приводу К. буду тоді одразу писати до міністерства. Я сподіваюся на найкраще.

Із щирими привітаннями залишаюся завжди Ваш старий, вірний та вдячний

Вільгельм Габсбург

(Там само. — Арк. 57–58 зв. Автограф нім. м.).

Вілла Райнер Баден діля Відня