Розділ «Підготовка власного старшинського корпусу Армії УНР»

Сакович Андрій, у 1943–1944 рр. був командиром 1-го куреня 30-го полку 14-ї дивізії військ СС «Галичина»{465}.

Скочко Володимир, у 1923 р. повернувся на батьківщину — до м. Житомир, за станом на 1926 р. мешкав у Києві, подальша доля невідома{466}.

Сомчинський Олександр (12.12.1900 р. н., уродженець м. Ковель, Волинь), колишній кадет Володимирського Київського кадетського корпусу, 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії{467}.

Сухоставський Володимир (15.08.1898 р. н., уродженець с. Будки, Поділля), у 1929 р. став випускником агрономічного відділу Української господарської академії, помер до 1942 р.{468}

Теліга Михайло (8.12.1900 р. н., уродженець ст. Ахтирська, Кубань, нині смт Ахтирський Краснодарського краю, РФ), у 1929 р. закінчив лісовий відділ Української господарської академії{469}.

Трубний Олександр (15.05.1900 р. н., уродженець м. Могилів-Подільський), випускник хіміко-технологічного відділу Української господарської академії 1929 р.{470}

Уманець Лев (18.02.1901 р. н., уродженець с. Гречківка, Київщина), 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії{471}.

Чокарів (Чекарів) Петро (5.08.1901—4.4.1936), народився у м. Гросулове на Херсонщині, нині смт Велика Михайлівка), болгарин за національністю. 1929 р. — випускник лісового відділу Української господарської академії, помер на історичній батьківщині — у Болгарії{472}.

Ведмідський Андрій, у 1920 роки працював на цукроварні в с. Бабин Рівненської області, потому переїхав на власний хутір у районі Здолбунова. 1944 р. вивезений на роботи до Німеччини, у 1949-му емігрував до Австралії, де й помер у 1953 р.{473}

Вільчек Микола (17.11.1901, уродженець м. Кам’янець-Подільський), 1931 р. закінчив хіміко-технологічний відділ Української господарської академії, 1939 р. був командиром сотні Карпатської Січі, розстріляний угорцями під час боїв за незалежність Закарпатської України{474}.

Гандзієнко Артем, у 1920 роки працював на цукроварні у с. Бабин Рівненської області, під час війни певний час служив у 108-му батальйоні шуцманшафту, потому мешкав у с. Бабин та м. Балта{475}.

Годованяк Михайло, у 1950–1970 роки мешкав на еміграції у США{476}.

Голуб Григорій, навесні 1924 р. виїхав на лісові роботи в район м. Цумань, імовірно, засланий радянською владою на Сибір у 1944–1945 рр.{477}

Єрмолаєв Леонід Олексійович (28.7.1899— 7.09.1970), народився у м. Бахмач. У 1916 р. добровольцем пішов на фронт Першої світової війни. З червня 1918 р. служив однорічником у 4-й Північній бригаді Корпусу кордонної охорони Української Держави, з червня 1919 р. перебував на навчанні у Житомирській юнацькій школі, з січня 1920 р. — на службі в 3-й Залізній дивізії.

Потому повернувся до Спільної юнацької школи. У 1920–1930 роки працював на цукроварні у с. Бабин Рівненської області. 1944 р. виїхав до Варшави, а звідти — до Західної Німеччини, у 1950 р. емігрував до США, мешкав у Чикаго, автор спогадів{478}.

Парнюк Гаврило, випускник III випуску Спільної юнацької школи, фото 1923 року (За Державність, Торонто, 1964, ч.10)

Йосипишин Петро Тимофійович (16.09.1900— січень 1994), народився у с. Гранів Гайсинського повіту Подільської губернії. 30 травня 1926 р. емігрував до Франції. Мешкав у Парижі, де у 1934 р. закінчив Консерваторію за спеціальністю інженера музичних інструментів. У 1958–1988 рр. очолював у Парижі Українську бібліотеку ім. С. Петлюри{479}.

Кардасевич (Кордасевич) Борис (29.07.1899 р. н., уродженець с. Мандришівка, Поділля), у 1928 р. закінчив економічно-кооперативний факультет Української господарської академії, у 1930 роки — контрактовий старшина у польській армії. Помер на еміграції у США{480}.

Морозовський Петро, 30 травня 1926 р. емігрував до Франції{481}.

Паламарчук Степан, у 1920–1930 роки працював технічним помічником директора цукроварні у м. Бабин Рівненської області, розстріляний фашистами на початку липня 1941 р.{482}