Розділ «Старшинський корпус Української Армії у 1917–1924 рр»

Всього — 27{84}.

Як бачимо, в усіх зазначених частинах найбільше старшин походили з Київської та Подільської губерній, отже, з 1920 р. ядро Армії УНР становили уродженці Правобережної України. Окрім того, в українських підрозділах служило досить багато старшин-росіян, які походили не тільки з України, але й з етнічних російських регіонів. Це майже винятково кадрові офіцери російської армії — сотники, підполковники та полковники. Вони служили ледь не в усіх українських з’єднаннях і мали великий авторитет.

Уявлення про освітній і фаховий рівень українського старшинства можемо скласти на підставі досліджень полковника Гната Порохів-ського — начальника 2-ї Кулеметної бригади Армії УНР, яка у листопаді 1920 р. була інтернована на території Румунії. Г. Порохівський здійснив докладний статистичний аналіз підлеглих старшин, інтернованих у Румунії. У своїй роботі «Десять років на еміграції» він навів такі дані:

Усього на території Румунії було інтерновано 235 старшин, із них:

генералів — 1,

полковників та підполковників — 5,

сотників — 34,

поручиків — 59,

хорунжих — 136.

Військова освіта інтернованих:

вища (академія) — 1,

військові училища за програмою мирного часу — 13,

військові училища та школи прапорщиків за програмою військового часу — 214,

старшини резерву — 4,

підвищені за бойові заслуги — 3.

Загальна освіта:

університетська — 7,

незакінчена університетська — 16,

гімназії та реальні школи — 22,

технічні, агрономічні, комерційні училища — 22,

незакінчена середня освіта — 61,

кадетські корпуси — 6,

нижча освіта — 45,