Історія України-Руси. До року 1340

Примітки

1) В т. І гл. 4 (в першім вид. гл. 3).

2) Т. І с. 377 і далї.

3) Борис Кольоманович нпр. не може йти в рахунок, бо шукав спадщини по батьку, внук Юрия — Юрий Андрієвич подав ся в Грузію, оженивши ся з спадкоємницею Грузинської держави; Ростислав, син Михайла Всеволодовича належить до часів упадку.

4) Іпат. c. 390.

5) Речником сього погляду виступає в лїтописи Лєшко, князь краківський, але він тут, правдоподібно, стає речником поглядів руських кругів.

6) Іпат c. 489.

7) „Всеволода єсми имЂлъ въправду брата старЂшаго, занеже ми брать и зять старЂй мене яко отець”.

8) Іпат c. 230, 320, 332.

9) Іпат. c. 257.

10) Іпат. c. 368.

11) Іпат. c. 387, 388.

12) Іпат. c. 461.

13) Лїтературу сеї теорії див. в І прим. 47, також в прим. 22 сього тому.

14) Т.II, c. 292.

15) Див. прим. 22.

16) Іпат. c. 446.

17) Іпат. c. 371.

18) Що Мономах покликуєть ся разом на свою любов і до братиї й до Руської землї, ми вже бачили; додам кілька иньших прикладів. Уряджуючи братський з'їзд 1096 р., князї арґументують се потребою „соблюсти Рускую землю” (Іп. c. 167); запрошуючи братию до похода на Сьвятополка, Мономах страхав їх тим, що „начнет брат брата закалати, и погибнеть земля Руськая” (Іп. c. 171); заохочуючи Сьвятополка до походу на Половцїв, він каже йому: „то ти, брате, велико добро створити Русьской земли” (Іпат. 183). Мстислав, збираючи князїв у похід на Половцїв, каже: „братьє, пожальте ся о Руской земли и о своєй отчинЂ и дЂдинЂ” (Іпат. 368) — себто відкликуєть ся до династичних інтересів цїлого княжого роду.

19) Цїкаво нпр. як представляєть ся суд над Давидом: „Ты єси прислалъ к намъ река, кажуть Давиду: хощю, братьє, приити к вамъ и пожаловати своеє обиды, — да се єси пришелъ и сЂдиши съ своєю братьєю на єдиномь коврЂ и чему не жалуєши, до кого ти обида” ? — Іпат. c. 180. Порівняти розмови в Іпат. c. 183 ряд. 10, 11, 16, або: „и посемь братья вся” — Іпат. c. 184, теж c. 191, 361 (посла къ братьи своєй), 366 (съзва братью свою).