«Вовче горло — це в нас, — каже старий лоцман К. Я. Большак, — дуже страшне місце в порогах Дніпра. Кожного разу, як лоцман наближається до Вовчого горла, він почуває в собі тривогу й напружує всі свої сили. Вступивши у Вовче горло, він не стоїть 1 на однім місці, а кидається з одного краю на другий, завзято махає кулаком то на один бік, то на другий, показуючи гребцям, де саме держатись шляху, кричить скільки в нього сили, просить-молить гребців напружитись якомога дужче й не спускати плота з правильного ходу, благає навіть саму снасть на плоту чи на судні не схибнути і видержати жорстоку боротьбу із страшною пащею. Перед тим Вовчим горлом лоцман, як у нас кажуть, згадає всіх і все: і гребочку, і дригалочку».
Там, де Вовче горло, там же й останній поріг у Дніпрі — Вільний.
Частина 6
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дніпрові пороги» автора Яворницький Д.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 5“ на сторінці 4. Приємного читання.