Москва Ординська. Книга друга

Автор пропонує ще раз звернутися до Великої Радянської Енциклопедії (третє видання) та переконатися, що саме землі від Смоленська і Брянська до Одоєва та Твері відійшли до Московського князівства у 1485–1514 роках. Саме ті землі мали на увазі кримські хани, коли вимагали повернути «Мещерський юрт».

Та перш ніж звертатись до Енциклопедії, послухаємо М. М. Карамзіна, як було захоплено Тверське князівство:

«Хитрою внешнею Политикою утверждая безопасность Государства, Иоанн возвеличил его внутри новым успехом Единовластия. Он уже покорил Новгород, взял Двинскую землю, завоевал Пермь отдаленную, но в осьмидесяти верстах от Москві видел… особенное Княжество, Державу равного себе Государя… Тверь еще возвышала независимую главу…» [18, т. VI, с. 309].

Навіть в розповіді М. М. Карамзіна, захоплення Твері московитами відбулося без війни, хоча: «Князья Тверские имели до 40000 конного войска…» [18, т. VI, с. 311].

Щось же завадило тому війську стати на захист свого князя і своєї столиці.

І такою завадою стало рішення кримських татарських родів: ширинів, аргинів, баринів і кіпчаків про ведення спільної війни з Москвою проти великого Литовсько–Руського князівства.

Братні роди: ширинів, аргинів, баринів і киреїв «Тверської Мещери»були поставлені перед дилемою вибору: або воювати з братніми родами Криму та Москви проти литовців та русів, або із тими ж русами і литовцями проти своїх православних і мусульманських одноплемінників. Старійшини та князі Тверського князівства вибрали перше.

Тому князь Тверський Михайло Борисович разом із своєю сім’єю та прихильниками, які тримались іншого вибору, спокійно покинули своє князівство Святого Спаса і виїхали до Литви, а Іван III, без війни, окупував разом із Касимовськими, Казанськими та Кримськими татарами землі роду Ширинів давнього «Бахмета Усейнова сына».

Так відбулося поглинання Твері Москвою за рішенням хана Менглі–Гірея. «Великий Князь послал Бояр своих и Дьяков взять присягу с жителей, запретил воинам грабить, 15 Сентября въехал в Тверь, слушал Литургию в храме Преображения (знаменитий храм хана Беклемиша. — В. Б.)… Через некоторое время он послал Бояр своих в Тверь, в Старицу, Зубцов, Опоки, Клин, Холм, Новогородок описать все тамошние земли…»[18, т. VI, с. 310–311].

Коли пильно придивитися до так званої «Татарської, або Західної Мещери», то Кримський хан Менглі–Гірей передав Іванові III у різні роки такі землі: Тверське князівство (1485 рік), «35 городов во главе с Одоевом» і частину Брянської землі. Пізніше Москва, аби відвернути увагу від восьми Тверських уділів, перенесла увагу з них на прикордонні міста України.

М. М. Карамзін навіть нагадав деякі з Тверських уділів.

Ось міста «Тверської Мещери», які Менглі–Гірей впродовж 1485–го року передав до Московського князівства:

1. « Тверь», раніше називалася: « Андреев Городок, каменный». Так місто називали татари за іменем тверського єпископа Андрія. У російських літописах Твер називалася — містом Святого Спаса, а князівство — князівством Святого Спаса.

До 1485 року поняття Твер (Тверське князівство) не існувало. Ці вигадки з’явились у літописах пізніше, під час фальшування історичних матеріалів.

Про фальшування листа Кримського хана Менглі–Гірея деяким чином свідчить Велика Радянська Енциклопедія (третє видання). Послухаємо:

«Тверское княжество… государство Сев(еро)–Восточной… (Європи. — В. Б.) 13–15 вв. занимало терр(иторию) по верх(нему) течению р(еки) Волги и ее притокам. Центр Т(верского) к(няжества) — Тверь(1246–1485). В Т(верском)к(няжестве) находились города Кашин, Кснятин, Зубцов, Старица, Холм, Микулин, Дорогобуж… Во 2–й пол(овине) 14 в. из Т(верского) к(няжества) выделяются Кашинское, Холмское, Микулинское и Дорогобуржское… Три последних в 15 в. делятся на еще более мелкие… Попытка Михаила (останнього Тверського князя. — В. Б.) переориентироваться на Литву привела к походу на Тверь… войск (Кримського, Касимовського, Казанського ханств і Московського князівства. — В. Б.)…, к(ото)рые 12 сент(ября) 1485 захватили город, и Т(верское) к(няжество) перестало существовать как независимое гос(ударст)во» [2, т. 25, с. 329].

Автор перелічив міста Великого Тверського князівства, знаменитого князя Ширинського — «Бахмета Усейнова сына», які навела Енциклопедія. Як бачите, їх 8 (вісім). Не більше, і не менше!

Саме оці вісім міст Тверського князівства треба було приховати у листі Меглі–Гірея. Це уже пізніше московити зробили акцент у листі на українські землі, аби заплутати той перелік. Зверніть увагу — названі московитами міста: «Брянеск, Стародуб, Почап, Новый Городок, Рылеск, Путивль, Карачев, Радогощ» — нічим не пов’язані між собою і розкидані по багатьох різних князівствах: Тверське, Смоленське, Чернігівське, Велике Литовсько–Руське та інші.

Ось тому московська так звана історична наука не навела лист Кримського хана в оригіналі, а опублікувала тільки його переказ у спотвореному вигляді. Бо той переказ повністю відвернув увагу від так званої «Московської Мещери» на руські (українські) міста, які не мали ніякого стосунку до поняття «Мещера». Тому ми вивчатимемо кожну групу міст окремо і в різних розділах нашого дослідження, щоби зрозуміти мету московського фальшування.

Очевидно, фальшування листа Кримського хана відбулося в часи Катерини II. Про що свідчить сам метод фальшування, коли вигадка настільки несподівана і груба, що навіть неможливо припуститись думки про можливість фальшування. Погляньте на карту і переконайтесь! Хан спочатку мусив ті міста відібрати у Великого Литовсько–Руського князівства, а тільки після цього — передавати Московії.