Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Примітки

1) Бабанський сотник Тимофій, що їхав з гетьманом і “від'їхав” його у Винниці, казав, що гетьман буде їхати з Винниці на Животів, на Ставища і Торчицю-і там буде чекати послів, — с. 103.

2) Акты X с. 103 дд.

3) В друк.: получать.

4) Акты Х с. 198.

5) Акты Х с. 116-7.

6) Акты с. 203-4. Лист видимо писаний нашвидку, гетьман пригадував ріжні річи і велів дописувати.

7) Тамже с. 121 і 138.

8) Акты X с. 126-9.

9) Тамже с. 132, див. вище с. 720.

10) Акты Х с. 133-4, сю промову наводжу в скороченню, кінцеву частину її я навів вище.

11) Польські справи 1653 р. стовб. 11. л. 109-110.

VII. ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УМОВА

БУТУРЛИН НА ГРАНИЦІ, БОГУН СТРІЧАЄ МОСКОВСЬКУ МІСІЮ, СТРІЧА В ПЕРЕЯСЛАВІ, ЗНАЧІННЄ ЦЕРКОВНИХ МАНІФЕСТАЦІЙ

Того ж останнього дня 1654 року ст. ст., коли Москва виповідала війну Польщі, в'їздила до Переяслава надзвичайна московська місія — Бутурлин, Алферьев, Лопухин для полагодження “великого земського діла”: здіснення ухвали земського собору в справі приймлення під протекторат царя “Запорозького війська з городами і землями” і оформлення сього переходу їх під московський протекторат 1).

Ще 1 листопада ст.ст. приїхала вона на українську границю, до Путивля, але тут просиділа трохи не два місяці, чекаючи з одного боку — повороту з походу гетьмана, з другого — ріжних додаткових присилок і інструкцій з Москви, потрібних для сповнення даного доручення. Перед усім було велено їй чекати в Путивлі гетьманських клейнотів для інвеститури: корогви, булави, кафтана і шапки, і без того за границю не їхати 2). Потім коли сі клейноти прийшли, виявилося, що корогва в дорозі попсувалася: підмокла і малювання від того потерпіло (“писмо поисщеплялось”, як висловлялися інструкції), отже в Москві велено робити нову корогву, яка мала бути прислана місії, і вони її мали почекати. Потім прийшов наказ не чекати, і тим часом передати гетьманові попсовану корогву, з попередженнєм, що вона має бути замінена справною, — але кінець кінцем нова корогва наспіла перед виїздом місії з Путивля, й інцидент таким чином був ліквідований. Чекали також “образцового письма” — тексту церемоніяльних промов, що мали бути виголошені при інвеститурі, і “присяжних записів” — тексту протоколів присяги, що мали бути переведені з українською людністю на знак її переходу під московський протекторат. Се ж був факт величезного значення з становища традиційної політики Москви: об'єднання під рукою московського царя всіх володінь старої Руської, Київської системи — спадщини Володимира Великого, праотця московської династії. Політична гадка московских політиків напружено працювала, силкуючися вложити в сі тексти промов і присяг далекосяглий зміст, котрий потім можна б було як найповніш використати в інтересах московської політики. Наздогін посилалися ріжні доповнення і зміни вироблених текстів, все нові й нові інструкції. На жаль ся кореспонденція заховалася тільки в части, і не використана належно в нинішнім виданні актів посольства, зробленім Карповим — що не дооцінював, а може — й не мав охоти з відповідною виразистістю представляти сю сторону місії. Положивши в основу посольське звідомленнє Бутурлина він переважно тільки згадує про зміст листування царя з послами, цитованого в сім звідомленню, тим часом як повний текст сих листів мабуть дав би не одну конкретну вказівку й освітити сю далекосяглу політичну роботу — що мала такий вплив на дальші політичні відносини України і Москви 3). Але я не міг узяти на себе сеї роботи — проробляти на ново акти посольства.

Ще 3 (13) грудня приїхав від гетьмана до Бутурлина до Путивля полковник Богун — або як його зве посольське звідомленнє — “полковник кальницький Іван Федоренко”, відряджений від гетьмана для звязку і супроводу місії. Він сказав, що гетьман призначив їй побаченнє в Переяславі, і доручив йому, Богунові, провести їх туди, а він, гетьман, в такім разі до них туди ж неодмінно приїде — хочби довелось для того навіть учинити тимчасове замиреннє з королем 4). Але Бутурлин мав ще тоді з Москви наказ без клейнотів до гетьмана не їздити, і тому “віддавши чость” Богунові, і давши дарунки йому і його синові відправив їx назад за границю, до того часу поки місія одержить з Москви відповідні інструкції. Богун лишив у них двох своїх козаків для зв'язку, а сам виїхав до Ромна, чекати вістей 5). 17 (27) грудня Бутурлин одержав з Москви ті клейноти, а також і всі потрібні “записи”, і заповів Богунові, через його козаків, що 20 (30) грудня він з товаришами рушить з Путивля до Переяслава — щоб він повідомив про се гетмана, згідно з його наказом:

Дійсно того дня, 30 н. с. місія виїхала 6), але заїхала недалеко, бо другого дня — відїхавши всього лише яких 10 верст від Путивля, одержали уманські вісти, від Стрешнева і Бредихина, про звісне вже нам гетьманське сповіщеннє за жванецьке замиреннє з королем, і устні доповнення козака, що з тим сповіщеннєм приїхав: що гетьман замирився з королем на підставі Зборівського договору, і в Київі буде з'їзд і договір з Поляками про поворот польських урядників до козацьких міст і т. ин. 7).

Ся вість збентежила Бутурлина i товаришів: чи не буде після сього безпотрібна й їх місія; вони стали табором тутже “на степу”, де сі відомості дістали, і післали гінця до Богуна, щоб він приїхав, “для великого царського діла” і вияснив, наскільки сі відомости правдиві: “а вони не побачившися з ним, з табору не рушаться” 8). Але перше ніж Богун одержав сього листа, прийшли инші вісти, ще того самого дня — приїхав піддячий Старков, відряджений від Бутурлина до Чигирина, і привіз листи Виговського і Хмельницького з — під Гусятина 9), що вони участи в жванецькім замиренні не брали. Привіз також відомости, що другого дня по нім, 29 н. с. грудня дружина гетьмана мала виїхати до Переяслава — очевидно, щоб приготовити все на приїзд гетьмана; за нею мала виїхати жінка Виговського, а за кілька день і сам гетьман: він уже переїхав через Білу Церкву і мабуть на 23 грудня с. с. буде в Переяславі. Про замиреннє його з королем нема ніяких відомостей, ніякого потвердження — він сам рішучо заперечує се. Сі листи і відомости вивели Бутурлина з нерішучости: він післав до Москви звідомленннє, що з огляду на них не буде чекати Богуна, а другого дня, 22 грудня поїде до пограничного українського містечка Корибутова, а до Переяслава звідти перед себе посилає одного з своїх людей 10).

Тої ж ночи приїхав Богун, і потвердив, що гетьман приїде до Переяслава на саме Різдво, або скоро після Різдва. Другого дня разом з ним Бутурлин з товаришами поїхав до Корибутова. За десять верст до міста стрів їх син Богуна Тимофій з сотнею. козаків під корогвою; зсівши з коней вони повідомили, що стрічають їх за гетьманським наказом. Разом поїхали до Корибутова і тут другого дня в місцевій церкві московські попи й ченці, що були при місії, відправили передріздвяну службу і разом з місцевим духовенством проголосили многі літа царскій родині. А Бутурлин повідомив гетьмана безпосереднє і крім того осібно через Стрешнева, що вони в'їхали в межі України й їдуть до Переяслава, і від гетьмана та Виговського отримали також листи, що вони довідавшися про їх приїзд, виїхали з обозу й їдуть, просто до Переяслава 11). Того самого дня, 23 с.с. грудня Бутурлин з Вогуном приїхали до Красного, де їх стрічав городовий отаман Филоненко з козаками, а перед брамою міста священики з святощами, і запровадили з процесією, з дзвонами до міської церкви, служили знову службу за царське здоровє, і потім стріляно з гармат, а московську місію приймано всякою стравою і всім потрібним для людей і коней. В місті перебула вона святвечір, тому що не можна було зібрати підводи, і виїхала тільки на Різдво, після ранньої служби. Переїхали через Кропивну і в ночи прийшли до Іванець, — і скрізь їх стрічали з тою самою парадою. Лохвицький сотник Остап Грабаренко привіз листи гетьмана і Виговського, писані в Корсуні на святвечір, я дані йому від миргородського полковника Лесницького: гетьман почувши, що місія ще в дорозі, постановив заїхати для деяких справ до Чигрина і про се сповіщав. До того сотник додав ріжні новинки з театру війни: як Виговський з Лесницьким і писарем Мужилівським їздили до хана підчас його переговорів з королем; чули, що король хотів миритися з гетьманом на зборівських умовах, але гетьман не захотів; і Виговський у короля не бував, а як вертався від хана, так говорив: “Хвалити Бога, що здорові відійшли від них”. Гетьман оповістив полковникам царську ласку: що цар приймає їх під свою царську руку, полковники оповістили про се всіх козаків, і всі раділи з того 12).