Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

7) Staroż. c. 297-9.

8) Оссол. 2286 л. 202 об.

9) 20 вересня, але в дневнику ріжниця на два дні рахунку, так що се мало статися 18 вересня.

10) “Через котрого найбільше зносилися з Хмельницькими-Continuatio л. 68.

11) Освєнцім с. 370, дальше його оповіданнє цілком згідне з дневником надрукованим в Staroż., але в сій частині в дещо таке, чого в тім дневнику нема.

12) Staroż. І с. 300.

13) “Було б і гірше, коли б Хмельницький не прилетів сам в суботу о полудні і не гамовав розпущених хлопів”, записує дневник (с. 300). Субота була 16 вересня-себто того дня, коли по його словам комісари тільки що поїхали з польського обозу на переговори до Білої Церкви (с. 299). Маю те вражіннє, що дневник мабуть помиляється на день чи на два в тих числах під якими записує сі події. Бо цілком неймовірно, щоб 17 вересня в польськім обозі вже була та литовська записка з звісткою, що “вчорашнього дня нічого не зробилося через своєвільну чернь” (с. 300). Можливо що датованнє Освєнціма правильніше. Під 23 вереснем ріжниця між сими двома рахунками вирівнюється.

14) В друкованім Bromecki.

15) Одначе перед тим дневник писав (з оповідань Маховского)-що саме Виговський на колінах благав, щоб комісари приїхали на переговори до Білої Церкви-див. вище с. 352 (Staroż. c. 299).

16) В друк. przy nas.

17) ркп. Краків. Академії 1017 л. 69.

18) Staroż. c. 303 і 305.

19) Дневник раз зве його Москаленком, другий раз Litwiienko (с. 303 І 304).

20) Staroż. c. 303.

21) Міжнароднього права.

22) Гетьман Потоцкий.

23) Добре пробаченнє для Бога й вітчини!

24) Staroż. c. 371.

БИТВИ ПІД БІЛОЮ ЦЕРКВОЮ 23-25 ВЕРЕСНЯ, ВІДНОВЛЕННЄ ПЕРЕГОВОРІВ, ПОРОЗУМІННЄ ОСЯГНЕНО, ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ У ПОТОЦКОГО, СВАРКА З РАДИВИЛОМ, ТЕКСТ БІЛОЦЕРКІВСЬКОЇ УМОВИ.

Відправивши Москаленка, гетьмани рушили (мабуть 22 вересня) оборонною рукою з-під Германівки старим Перепетовим полем під Білу Церкву. Коронне військо в центрі і на правім крилі, а з лівого боку при нім литовське. “Страшна й величезна виглядала лава нашого війська-бо обоз був оточений військом. В 74 ряди йшли вози коронні, а в 40 литовські-тою великою рівниною. Чоло війська займало таку лінію як від Варшави що найменш до Волі, а в довжину вози йшли на довгу подільську милю, в великім порядку. На переді чотири полки; потім піхота і райтарія з арматою йшли в чолі; гусарські й козацькі хоругви оточували табор з боків; копійник литовський ішов на чолі, а чотири полки замикали тильну сторону табору: бо звичайно звідти бувають найсильніші напади Орди. Подивившися на то-таке гарне, кінне, збройне, панцирне, величаве, остріляне й добре вправлене військо,-так як ми його оглядали з високих могил-треба б було заплакати з Ксерксом. Не того що за кількадесять літ з тих людей ні одного не зістанеться,-але того що такі сили і таке велике військо мусить власне нутро дерти, а не обертається на Отоманську силу-котрій би при щастю королівськім скоро міг би прийти кінець”, записує свої міркування дневникар.