Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Про Потоцкого говорили, що він радо був би схоронив сю королівщину від руїни, “але инші були тої гадки, що хлопська непокорність скорше поскромиться шаблею та огнем, аніж тільки погрозами та поблажками”.

“Худоби сила страшенна дісталася кожному в війську. З божої ласки має тепер піхота чим відживитися. Тільки з хлібом найтяжше, бо треба молотити і пекти собі (небіжчики не догадалися напекти про запас для польських вояків!). А про трунки, без котрих нам недобре-дуже трудно; що й покажеться, то дуже дороге: горілка 3 зл. за кварту, пиво по золотому, мід півтретя зл. за гарнец-і то найгірше! Вино по 8 зл., а “петерцімент” по 10 зл. за гарнець”.

Стратеґічне завданнє було осягнене. “Стали ми за рікою Камінною в старостві Білоцерківськім, на самім шляху, і се треба признати біглости п. писаря пільного, що за півтори години відкрито нам сей перехід, дуже потрібний, що міг би довго затримувати все військо. Правда, з стратою кількох кавалєрів-але така вже та марсова іграшка” 18). Після триліського погрому козаки самі залишили Фастівський вузел. Коли по двох днях, перестоявши під Трилісами, польське військо з усею обережністю підійшло під Фастів, застало се містечко і замок-маєтність київської католицької катедри, цілком порожні: не тільки чотирьохтисячна залога, що стояла тут, була зведена відси 19), але й мешканці поголовно вийшли геть. Козаки, як оповідає служебник київського біскупа, висланий для охорони маєтности,-“всю шляхту хвастівську з Ляхами й війтом немилосердно в пень вирізали, перед виїздом до Білої Церкви”-віддячуючись за трипільську орґію, і після того, очевидно, не можна було лишитися тут жадній українській душі. “Не зісталося жадного хлопа, всі як з міста так і з сіл пішли разом з козаками, а наперед вивезли з собою всі достатки і худобу не думаючи про ніяку згоду”. Що лишилося-обчистило, знищило і пограбувало польське військо; запалили навіть місто, і тільки гетьман Каліновский, особисто полетівши на огонь, дещо уратував від остаточного знищення. “Одним словом-що діється в инших містечках, то і в маєтностях вашої милости”, характеризує ситуацію служебник 20).

За те військо розкошувало. “І кінні і піші понаїдалися до ситости і по давніших трудах відпочили”, як пише оден кореспондент,-і то важно було, що серйозна стратеґічна задача була розвязана майже без страти. Коронне військо добуло можливість сполучення з військом литовським і спільних з ним операцій против козаччини. Кампанія вступила в нову стадію-і заразом почалися переговори, перервані півроку тому різнею в Краснім 21). За яку годину після крівавої розправи в Трилісах наспів до Потоцкого лист від Хмельницького, котрим він відкривав дорогу для переговорів.

Примітки

1) Освєнцім с. 360, Staroż. c. 329 331-2.

2) Про похід головні друковані джерела такі: реляції для королевича Кароля-Фердинанда з додатком особливо цінного обозового дневника від 4 серпня почавши-в Staroż. pol. І. Реляції королеві від Анд. Мясковского-Памятники. Кіев. ком. II (лист з 26 серп. той сам, що в Staroż. c. 343). Дневник Освєнціма. В рукоп. Осол. 225 і 2286 і в Теках Нарушевича т. 145 кільканадцять реляцій невиданих в цілости, або в части; вище подані вибірки з них чуток про Хмельницького на с. 306-8, і звісток про народні повстання на с. 320. В деталі самого походу нам тут входити річ зайва.

3) Памятники с. 591.

4) Освєнцім с. 364.

5) Staroż. c. 333-6.

6) Тамже с. 280.

7) Staroż. II c. 278-9, 280-1 (під 9 і 11 серпня).

8) Тамже с. 282, 285 і 342, подія з 13 серпня.

9) Staroż. c. 278, під 6 серпня, пор. 276, під 5 серпня, і с. 337.

10) Мясковский з 4 серпня. Пам. с. 594, Staroż. c. 337.

11) Staroż. c. 277 і 285.

12) Млоцкий описує, як з приводу донесення Радивила, що він боїться лишати у себе в тилу нездобутий Чернигів, король скликав раду 24 серпня, і в результаті нарад вислав Радивилові наказ, щоб він не наступав наперед, не забезпечивши тилу-“не бажаючи щоб він мав в тилу неприятеля”-авоґр. 221 л. 294.

13) “Кн. його м. вказував, що той плян війни, який взяли панове коронні і взивали до нього кн. й. м.,-недобрий. Бо хоч трохи відійти від Дніпра, тоді неприятель поновить всі свої фортелі-як то і сталось! Бо поки Дніпро був в руках, поти неприятель мусів розривати свої сили, пильнуючи литовського війська, щоб воно не пішло за Дніпро, в його осередок: мусів тримати обсадженими всі побережні укріплення, і татарські підмоги, що надходили, мусів держати в непевности-де вони будуть потрібніші, з котрої сторони Дніпра”-Continuacio dyariusza s kozakami, в ркп. Краків. Академиї № 1017 с. 67.

14) Сі міркування доволі ясно виступають з листу 23 серпня-Storoż. І с. 349, що подає перегляд ситуації від приходу польського війська під Паволоч і до виходу під Триліси, 13-23 серпня.

15) StaroStoroż. c. 286 і 343.