Історія України-Руси. Том 2

5) „Како насъ роздЂлилъ дЂдънашъ Ярославъ — по ДьнЂпръ”, кажуть київські князї — Іпат. с. 426.

6) 1 Нов. 196; судячи з сього лїтописного тексту, Річиця могла бути тут крайнїм чернигівським городом на півночи.

7) Фундаційний привилей Смоленської катедри, Іпат. с. 328, коментарі у Голубовского Исторія Смолен. земли с. 79-82.

8) „Олегь зая СвирЂлескъ (від Рязанцїв), бяше бо и то волость Черниговская'' — Іпат. с. 408; пор. с. 456 ”рЂчи про волости” у чернигівських князїв з рязанськими.

9) Іпат. с. 269.

10) Див. вище с. 135.

11) Іпат. с. 250.

12) Іпат. с. 252.

13) Книга Большого Чертежа вид. Спаского, с. 86.

14) Іпат. с. 406.

15) Див. вище с. 205-7.

16) Іпат. с. 415-6, Лавр. 367-9, 1 Новг. 156-8, для характеристики пізнїйших відносин Сьвятослава до Всеволода — Іпат. 422-3,456-7.

17) Іпат. 464-6, пор. 419.

18) Іпат.с. 446, пор. вище с. 209.

19) Див. вище с. 230.

20) Див. с. 233-5.

21) Нпр. по смерти Сьвятослава Ольговича попробував був засїсти в Чернигові його син Олег, але мусїв уступитись перед стриєм Сьвятославом; Михайло Всеволодич перебив Чернигів у стрия — Олега Ігоревича і воював ся з ним, і т. и.

22) Візьмем нпр. Іпат. 337: „умиравше ся даша Святославу Ольговичу Черниговъ, а Всеволодичю (Святославу) Новгород, а Изяславъ (Давидович) йде в свой Києв”.

23) Іпат. с. 428.

24) Лїтописи (Лавр. 426, Воскр. І с. 133) не називають його батька, але очевидно, що се був Ігоревич.