Історія України-Руси. Том 2

26) Іпат. с. 168.

27) Іпат. с. 453.

28) Лавр. с. 407.

29) Іпат. с. 576 (рік 1275).

30) Іпат. с. 210.

31) Іпат. с. 428 (рік 1183 хибний).

32) Іпат. с. 210.

33) Іпат. с. 356.

34) Т. І с. 376.

35) Іпат. с. -52.

36) Див. нотку на 1 с. 261.

37) Іпат. с. 337, 349.

38) Іпат. с. 356.

39) Іпат. с. 428.

40) Ibid. с. 426.

41) Іпат. с. 426. Звісні ще два сини Юрия — Іван — Іпат. с. 361, пор. Воскр. І с. 79, і Ярополк — Іпат. с. 452, аде не знати, які вони мали волости. Під 1174 р. (с. 391) Київська лїтопись говорить тільки про сї три галузи: „княземь туровьскымъ и городеньскымь”. Ол. Грушевський op. c. с. 55 не уважав навіть взагалї певним подїл волостей між Юриєвичами.

42) Іпат. с. 452, 466.

43) Воскр. І. 114, Лавр. 407.

44) Сього Володимира, згаданого в Іпат. під рр. 1204 і 1229 (в дїйсности сї подїї належать до р. 1208 і 1229 — див. Хронольоґію подїй Гал.-вол. лїтоп.) уважають сином „Ростислава пинського”, згаданого разом з ним під 1228 р., і внуком Юрия (Поґодїн Изсл. IV, с. 276, показчик до Іпатської лїт. sub voce). Але істнованнє такого князя Ростислава Юриєвича — лише непорозуміннє (Поґодїн вказує його під 1214 р., але див. 1 Нов. с. 196), а уважати Володимира пинського сином Ростислава нема нїяких причин.

45) Іпат. с. 502.