Історія України-Руси. Том 2

6) Хиба би прийняти, що Туров і Пинськ стояли вже не на дреговицькім ґрунтї, а тільки притягнули до себе полудневу частину Дреговичів, взагалї не визначених особливим полїтичним і культурним розвоєм, подібно як нпр. Чернигів притягнув до себе територію Радимичів? Розумієть ся, се була б дуже відважна гіпотеза.

7) Про Случеськ — Іпат. с. 203, теж с. 269; иньші тексти див. в прим. 3 на с. 300.

8) Іпат. с. 222: Всеволод Ольгович, відібравши Туровське князївство від Вячеслава, своїм своякам дає „по городу: Берестий и Дорогичинъ, Черторыєскъ и Клеческъ”, а свояки відповідають на те, що вони не хочуть „київської волости”. Найпростїйше розуміти, що сї всї городи звуть ся київськими тому, що зачисляли ся до туровських. Правда, можнаб припустити і те, ще Черторийськ не був туровським городом, а Всеволод відібрав його від Волини, але на се нема натяку, а пізнїйші претензії „Пинян” на Черторийськ дуже промавляють за тим, що се була туровська волость, бо ледво аби сягнули по питоменне волинське добро такі слабі князї як пинські. Початком відокремлення Черторийська могло бути наданнє його Давиду Ігоревичу на з'їздї 1100 р.

9) Іпат. с. 502, 616.

10) Іпат. с. 210. Сам Всеволодко згадуєть ся вперше 1116 р. — Іпат. c. 204, але без назви волости.

11) Ми не могли б пояснити, як Дубровиця стала турівською волостю, инакше як тільки прийнявши, що вона належала до Городна. Що до Степаня, то приналежність і його до Городна опираєть ся на здогаді, що степанські князї належали до турівської династиї, а се хоч і дуже правдоподібна, та все тільки гіпотеза (імя степанського князя Івана Глїбовича підпирало б також сю гіпотезу: династиї мали свої фамілїйні імена, і такі імена як сї стрічаємо в турівській династиї, а в волинській — нї).

12) В останнє Всеволодковичі згадують ся 1167-8 р. Іпат. с. 365 і 368.

13) Оженив ся з Всеволодківною в 1144 р. — Іпат. с. 227.

14) Іпат. с. 426.

15) Іпат. с. 338, 566.

16) Див. у Любавского Областное дЂленіе в. кн. Литовскаго с. 196.

17) Див. вище с. 77.

18) В останнє вона згадуєть ся разом із турівськими волостями 1142 р., а в 50-х рр. вона вже не належала до них — Іпат. с. 321, 365.

19) Антоновича Монографіи II с. 20, Любавскій op. c. с. 2, Леонтович Очерки изъ ист. лит. рус. права с. 73. Ол. Грушевський зачисляв їх до Турівського князївства (с. 19).

20) Декотрі оборонці словянського бога Тура і в сїм Турі бачили свого бога — особливо Голубовский в К. Стар. 1891, X, але пор. про се т. І с. 531.

21) Еп. Аким згадуєть ся під 1146 р., а попереднї — Симеон і Ігнатий в оповіданню повісти Мартина мнїха. Передруковано при книзї Творенія Кирила Туровского, вид. еп. Евгенія, К., 1880.

22) Пізнїйше, в XV-XVII в. стрічаємо традицію, чи адогад, що туровську катедру засновано за Володимира св., і се само до собі можливо вповнї.

23) Тут поховано Сьвятополка Юриєвича, потім Глїба — Іпат. с. 449, 496.

24) Іпат. с. 234-5 Воскр. І с. 36. Ол. Грушевський (ор. с. с. 46) бачить тут плян Туровцїв піднести значіннє своєї землї й відокремити ся. Гадка дуже інтересна; вона ослаблюєть ся трохи тим, що Вячеслав був бездїтний старець, отже династиї землї не міг дати.

25) „Посади убо ceгo окаяньнаго Святополка въ ПиньскЂ въ княжении” — вид. Срезневского с. 42.