Гды спЂваєт, он зась дмет, поки станет духа.
Що ж за радость нам всей ден з солнцем завитала,
А з солнцем справедливым з неба восіала.
О заисте веселя маєм заживати,
Поки солнце-Христос, свЂт нам будет спущати.
Леторосль наук седмая. Евтерпе. Тоєст, цвиченє в спЂваню.
ПовЂж, Музо, для чого Измар Орфеови
Дивовался; и Парнас скалистый Фебови.
Чили, же он пекелных свЂдом был палацов,
Ов зась з крвавых отходил звЂтяжцею пляцов;
Не то, леч иншую снать моц обадва мЂли,
З которою до значных похвал приходили:
Орфеово спЂване, рЂки, лЂсы, боры,
тЂшило, Фебово теж розясняло горы.
Тут здумЂйся Парнассе з Родопом высоким:
Бо везде полно ПЂсній под небом широким.
Еслиж за Кант весолый горы людей чтили:
СлушнЂй бысмы нам Радость даную святили.
ЛЂторосль наук осмая. Терпсихоре, Тоєст, цвиченє в спЂваню инструменталном.
Що за скуток спЂваня в тот час показует,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія української літератури. Том 6» автора Грушевський М.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 216. Приємного читання.